Елліністичний Єгипет
Информация - История
Другие материалы по предмету История
Хремонідова війна (267-261рр.), і нарешті 2-а Сірійська війна. Ітак чотири війни і ніякої суттєвої зміни в еліністичній рівновазі. Птолемеям вдалося зберегти свої володіння; ні Селевкидам, ні Антигонам не вдалося оскаржити у імперії Птолемеїв ведуче положення в світі еліністичних держав.
3.2 Культура еліністичного Єгипту
Олександру Македонському не вдалолся створити єдиний "елінопепрський" народ. Але його завоювання привели до взаємного збагачення двох культур:давньогрецької та давньосхідної. Не випадково, що 3 з 7 "чудес світу" створено на території елінських країн. Одне з них Александрійський маяк, який було побудовано на острові Родос висотою 120 метрів архітектором Состратом Книдським. Світло цього маяка було видно на 60 км. Крім ноьго в столиці еліністичного Єгипту знаходилася осблива установа, присвячена 9 музам. Це перший в світі музей. Ця організація, єдина в своєму роді у всьому античному світі, давали приют більшому числу вчених із всіх грекомовних країн. Організований як культове обєднання зі жрецом, музей являв собою скупчення всього наукового життя Єгипту.
Тут жили вчені, читалися лекції. За наукові та власні заслуги Птолемеї нагороджквали по-царські. Так, згідно легенді, Птолемей ІІ уплатив свому вчителю Стратону 80 талантов. Але були й приклади протилежного: Деметрій Фалерський був зміщений з посади голови музею і висланий за межи Александрії.
Особливою гордістю музею була бібліотека, де нараховувалаося більше 200 тисяч папірусних свитків. Деякі з директорів бібліотеки були одночасно вихователями наслідників престолу. Це відноситься до Зенодота Ефеського, а також до Аристарха, якому теж було доручено виховувати молодих Птолемеїв. Ще одна бібліотека знаходилась в Сарапії.
Розвивався у еліністичному Єгипті і такий вид мистецтва як скульптура. Серед відомих памяток скульптури того часу особливе місце посідав Родоський колос 37-метрова статуя бога Геліоса. Вона також служила маяком і вважався одним з чудес світу.
Александрія ж була побудована видатним архітектором Дегінократом з Родосу по стрункому плану. Довгі прямі вулиці не були схожими на вулиці старих грецьких міст. Александрія поділялася на пять кварталів. В царському кварталі знаходилися дворець Птолемеїв, театр, Мусейон, бібліотека, гробниця Олександра Македонського. В місті було багато садів, храмів, парків.
Александрія була видатним культурним центром епохи елінізму. В ній жили і працювали видатні вчені, поети, художники і архітектори того часу.
Висновки
Отже, з усього вище сказаного можемо зробити такий висновок, що еліністичні держави і Єгипет зокрема, як одна з найбільш типових еліністичних держав, відзначилися в історії і залишили по собі не тільки добру згадку, але й певні зміни і досягнення в житті людей.
Процес елінізації Сходу мав двоїстий характер. Нівелірування місцевих і племінних відмінностей, поступове подолання колишньої полісної замкненості, розширення економічних і культурних звязків були невідємні від факту завоювання громадних територій. Еліністична культура сприяла розповсюдженню досягнень грецької філософії та мистецтва, а також культурному обміну Між Сходом та Елладою. Але в масі землеробського населення продовжувало стійко триматися місцеві культурні та релігійні традиції.
Утворені після розпаду імперії Олександра Македонського еліністичні держави (в тому числі і Єгипет) надали сильного впливу на розвиток племен, які проживали за їх межами. Це багатообразна за рівнем свого суспільного розвитку племенна перефірія так чи інакше втягувалася в сферу товарного оберту. З часом починає рухатися вся перефірія середземноморського світу від великих пустель, які межують з Китаєм, до західної оконечності Європи. Ці великі політичні, соціальні та економічні зрушення призвели в подальшому до занепаду еліністичних держав, і до швидкого поглинання їх Римом.
Список використаної літератури
- Авдиев В.И. История Древнего Востока. М., 1970. С.45
- Бенгстон Г. Правители эпохи эллинизма. М., 1982
- Всемирная история. М., 2000
- Закат Птолемеев. М., 1973
- История Древнего Востока /под ред. Кузищина А.В. М., 2001.
- История Древнего Востока. М., 1979
- История Древнего Мира. Древний Восток: Египет, Шумер, Вавилон, Западная Азия. Минск, 2000
- Історія світової культури. К., 1994
- Крижанівський О.П. Історія стародавнього сходу. К., 1996
- Липс Ю. История древних цивилизаций. СПб., 1999
- Прусаков Д.Б. Трудовая норма древнеегипетских землевладельцев //Восток. 1997. - №5. С. 5 - 9
- Редер Д.Г., Черкасова Е.А. История древнего мира. М., 1979
- Снегирев М.Л. Древний Египет: исторический очерк. М., 1958
- Шилюк Н.Ф. История Древнего мира: древний Восток. Свердловск, 1991