Елліністичний Єгипет
Информация - История
Другие материалы по предмету История
ювала царська адміністрація. Вона, зокрема, вказувала, чим і коли селянин повинен засіювати свій участок та слідкувала за виконанням робіт. Коли врожай було зібрано, царські землеробці були зобовязані сплатити державі так звану арендну плату натурою і всі інші збори.
Землеробці зберегли свою общинну організацію. Правлячі кола були зацікавлені в її існуванні по фіскальним міркуванням. Община відповідала за виправне виконання її членами державних повинностей. Царські селяни були прикріплені до своїх клаптиків землі, вони повністю втратили право вільного пересування, і, коли виникала потреба в людях, їх притягували до примусових робот по обслуговуванню зрошувальних каналів. В цьому проступає сутність системи, яка зберіглася без змін від епохи фараонів до часів Птолемеїв. Також селяни не володіли громадянськими правами, вони повинні були радіти, якщо після збору врожаю в їх розпорядженні залишалося достатня кількість продуктів і зерна для власних родин.
Їм іноді приходилося також виконувати нижчі функції в сільському управлінні; шани від цього було мало, а відповідальность була велика. Часто виникали неприємності зі строптивими селянами, рівно як і з надмінними жрецями та окружними чиновниками, які вели себе як маленькі тирани. Важкими були відносини і в наданні квартир для солдатів. При цьому, звичайно, досить часто доходило до суперечок між власниками житла та расквартированими в них солдатами.
Але були й деякі позитивні явища. Так, будь-який підданий мав право і можливість звернутися з заявою або скаргою безпосередньо до царя в Александрію. Такі заяви збереглися у великій кількості. Невідомо лише, чи дійсно цар сам читав їх та давав відповідь. Деякі з цих листів доходили до царської канцелярії, а звідси переправлялися відповідним органам.
Населення коми (села) не було однорідним. Поряд з землеробцями, які орендували участки царської землі, жили бідняки, які не вели ніякого самостійного господарства, працювали поденщиками і використовувались на державних роботах. Поряд з бідними єгипетськими воїнами, "махімою", жили відносно заможно "катекі".
Становище ремісників, які працювали в царських майстернях, в більшості нагадувало становище царських землеробів. Вони також підлягали під адміністративну юрисдикцію і були прикріплені до майстерень. Їх діяльність також на кожному кроці контролювалася адміністрацією. Поряд з великим майстернями, які знаходилися в руках царської адміністрації, жреців і власників спадкових земель, існувало багато дрібних ремісників, які працювали в невеличких майстернях або брали роботу на дом. Ремісники обєднувались в союзи, члени яких сходились на спільні обіди, мали свого бога-покровителя і платили внески в суспільну казну.
Про рабство та рабів при перших Птолемеях відомо небагато. Рабська праця в Єгипті застосовувалася в гірничій справі і в сільському господарстві. Особливо важкою була участь рабів, які працювали на родовищах та камененоломнях. В такому ж положенні з ними знаходилися державні боржники та злодії. Праця рабів застосовувалась і в великих маєтках. У власників середньої руки чиновників, військових колоністів чисельність рабів також була значна. Наприклад, якийсь воїн Лептин володів 16 рабами.
Великими рабовласниками були храми, які отримували значний прибуток від праці храмових рабів, так званих "ієродулів". Збереглися спеціальні укази Птолемеїв про реєстрацію рабів, забороні їх вивозу з Єгипту, про розшук та покарання рабів, що втекли. В заповідях і в брачних контрактах раби згадувалися як вид майна. Торгівля рабами займала видне місце в торгових операціях.
Поряд з розвиненим рабовласництвом в Єгипті, існували і стародавні форми рабства самопродаж вільних людей, боргове арбство. Представники правлячої верхівки Єгипту перетворювали в рабів В Сирії і Палестині багато лаой. Це явище прийняло настільки крупні масштаби, що викликало втручання правительства, яке було зацікавлене в збереженні платників податків. В 261 р. д.н.е. Птолемей ІІ видав указ, який забороняв купляти або брати під заставу лаой.
3. Політичний і культурний розвиток еліністичного Єгипту
3.1 Адміністративне управління та зовнішня політика
Птолемеївська система управління, до розгляду якої ми тепер звертаємося, завжди стоїть в центрі уваги дослідників. Серед них існує точка зору, що тут ми маємо справу з однією з економічних систем, управління якою здійснювалося зверху. Не дивлячись на те, що така економічна система знайшла певні успіхи, але в кінці кінців сприяла занепаду країни. Під час правління Птолемея ІІ вона досягла свого апогею.
Єгипет Птолемеїв представляв собою сильно централізовану державу. Цар мав всю повноту влади. В організації управління вікова єгипетська бюрократична традиція поєднувалась з еліністичними принципами управління. Зпираючись на грецьке право, Птолемеї розвинули інтенсивну законодавчу діяльність.
Великі та малі чиновники старанно переписували та розсилали закони, розпорядження, скарги. Діловодство велося грецькою мовою. Було вироблено особливий канцелярський стиль та складна термінологія. При дворі Птолемеїв зберіглися традиції часів Олександра Македонського старанно вели "царський журнал" та багаточисельну царську кореспонденцію. Існував ряд вищих придворних посад "родичів", "рівних за шаною родичам", "перших друзів", "рівних першим друзям", " друзів", "правонаступників".
Вершиною ?/p>