Елліністичний Єгипет
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?рафії. В той же час почалось і систематичне вивчення політичної історії еллінізму. По цій частині особливо багато було зроблено СоколовимФ.Ф. та його учнями, серед яких виділялись Жебелєв С.А. з його монографіями, присвяченими еліністично-римській Греції. На початку ХХ ст. паралельно зявилися дослідження і з соціально-економічної історії еллінізму. Представниками цього нового напрямку були Хвостов М.М., Ростовцев М.І. Перший досліджував економіку греко-римського Єгипту та виявив роль царської монополії в єгипетській торгівлі та промисловості при Птолемеях. Другий в багатьох своїх працях намітив цілий ряд ліній у вивченні еліністично-римській економіки та культури, виводячи більшість рис римського укладу з елліністичних часів.
Радянська історична наука суттєво збагатила вивчення цього періоду. Відомі кроки в цьому напрямку були прийняті ще в довоєнній історіографії (в загальних курсах Ковальова С.І. та Сергеєва В.С.), але особливо велике значення заслуговують спеціальні дослідження Рановича А.Б. Він розвинув свій погляд на еллінізм як на етап в історії античного рабовласницького суспільства. Еллінізм, який виник в результаті кризи грецького і східного суспільств, означав, згідно його ствердження, повторення розвитку античного рабоволодіння на більш високому рівні. Але для того щоб призвести до зміни рабовласницького суспільства більш прогресивною суспільно-економічною формацією, еллінізм не створив достатніх умов і тому, в свою чергу, прийшов до кризи, яка була вирішена римським завоюванням та повторенням процесу на ще більш високому рівні.
Концепція Рановича згодом викликала і заперечення. Зельїн К.К. та ряд дослідників (Кошеленко Г.А. зокрема) не погодились з трактуванням еллінізму як етапу в розвитку античної рабовласницької формації. Зельїн запропонував своє розуміння еллінізму як конкретно-історичної події, яка ожила завдяки історичному процесу зближення народів Східного Середземноморя та форсированого греко-македонським завоюванням, події, які характеризувалися взаємодією елліністичних та східних начал в різних сферах соціального життя.
Останнім часом зростає інтерес до політичних аспектів еллінізму, що повинно розглядатися як прояв в необхідності всестороннього, комплексного вивчення цього історичного періоду.
На сучасному етапі розвитку української та російської історичної науки проблема вивчення елліністичного Єгипту розглядається в контексті вивчення еллінізму. Так, дана проблематика представлена в ряді праць українських вчених ( Крижанівського В., Вайнруба І.), так і російських дослідників ( Літвіненко Ю.Н., Прусакова Д.Б., Шилюка Н.Ф.), які продовжили розвивати вчення ще радянської історіографічної школи.
Отже, ми сподіваємось, що здійснення системного аналізу документального матеріалу у комплексі з обєктивною оцінкою літератури із зазначеної проблематики, побудоване на принципі історизму, дасть можливість досягти мети курсової роботи.
1. Економічний розвиток елліністичного Єгипту
1.1 Розвиток сільського господарства
Завдяки багаточисельним грецьким та демотичним папірусам, які збереглися до нашого часу, про соціально-економічний розвиток елліністичного Єгипту відомо більше в порівнянні з рештою елліністичних монархій. Ще до завоювання Александра Македонського греки проникали в Єгипет в якості торгівців або воїнів-найманців вже в часи Саїської династії, в VІІ-VІ ст. д.н.е. Геродот ще в середині V ст. д.н.е. навідував цю країну (хоча його перебування було досить нетривалим), і після нього велика кількість греків приїжджала до Навкратиса, щоб зайнятися тут торгівлею.
При першому розділі сатрапій управління Єгиптом отримав Птолемей Лаг. Цей талановитий полководець та видатний політик став засновником нової династії, яка правила Єгиптом майже три століття. Птолемей був єдиним з діадохів, який вмер власною смертю. Йому наслідував його син Птолемей ІІ (правив 283-246 рр. д.н.е.), якого потім прозвали Філадельфом.
У всі періоди історії Сародавнього Єгипту головною умовою розвитку економіки слугувало зрошення. Від розливів Нілу залежало благополуччя єгипетського населення. Розвиток іррігаційних мереж було однією з важливих функцій деспотичної влади фараонів та еліністичних царів.
Птолемеї були зацікавлені в розширенні вивозу хліба, а також в забезпеченні грецьких колоністів землею. Кожен рік гігантська кількість зерна збиралась з полів на гумна, а звідти в розкидані по країні складські приміщення, щоб потім по Нілу бути доставленими в огромні зерносховища Александрії. Зернові в першу чергу пшениця та ячмінь були важливими предметами вивозу, кораблі перевозили зерно до Греції, Малої Азії та Італії, де конкурувало з сіцілійським. Селян суворо контролювали при сівбі, молотьбі та транспортуванні зерна, ціла армія должносних осіб та тисячі сільськогосподарських робітників постійно привертались для підтримки в порядку полів та дамб на рівнинах. Від торгівлі хлібом цар отримував колосальні доходи, що дозволяло йому тримати величезний флот та значне військо. Щорічний прибуток царя становив 14800 талантів срібла та 1500 тис. артабів зерна (одна артаба 55 л). Тому вони (царі) енергічно взялися за розширення та покращення зрошувальної системи та збільшення посівної площи. Меліораційні роботи прийняли найбільш широкий розмах у Фаюмському оазісі, де болотяні простори були перетворені в плодородні землі. У Фаюмі були витягнуті тисячі кубометрів землі, збудовані нові канали та пл