Експортні та імпортні операції сільськогосподарських підприємств
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
? одержувачеві.
Банківський переказ - це просте доручення комерційного банку імпортера своєму банку-кореспонденту виплатити іноземному отримувачеві (бенефіціару, експортеру)певну суму грошей за дорученням та за рахунок переказодавця із зазначенням способу відшкодування банку-платнику виплаченої ним суми.
Розрахунки шляхом банківських переказів у міжнародній торгівлі здійснюються за допомогою платіжних доручень.
Виплата банківського переказу може мати певні умови. Вони обумовлюються у контракті та у платіжному дорученні банку.
Перелік і кількість платіжних документів, за якими здійснюється оплата, зазначається у зовнішньоторговельному контракті за узгодженням сторін. Найчастіше до цього переліку входять такі документи: специфікація товару, сертифікат якості товару, пакувальні листи, транспортний документ, рахунок-фактура (інвойс).
Платіжне доручення в іноземній валюті № (додаток 1 ).
Оплата товару у формі банківського переказу може здійснюватися: до відправки товару, у вигляді авансу; після одержання товару, як оплата боргу; комбінацією цих способів.
У міжнародній торгівлі використовується акредитивна форма розрахунків.
Ця форма розрахунків вимагає найбільш активної участі банків у здійсненні розрахунків і спрямована, як правило, на захист інтересів продавця.
Акредитив - це зобовязання банку перевести на рахунок продавця гроші при наданні погодженого з покупцем комплекту документів, які підтверджують постачання товару на умовах контракту
Акредитив виставляється для розрахунків з одним постачальником. Як правило, його відкриває банк імпортера за дорученням імпортера шляхом подання заяви на відкриття акредитива.
Акредитив найповніше забезпечує своєчасне одержання експортної виручки, що максимально відповідає інтересам експортера.
Рис. 2.7. Схема здійснення розрахунків із застосуванням документарного акредитиву
1 - український експортер та іноземний покупець укладають зовнішньоекономічний договір (контракт), який передбачає платіж за допомогою документарного акредитива; 2 -український експортер повідомляє іноземного покупця про готовність відвантаження продукції; 3 - іноземний покупець звертається у свій банк-емітент із заявою про відкриття акредитиву із проханням виставити акредитив на користь експортера (продавця); 4 - емітент - банк-емітент запитує уповноважений банк (авізуючий банк) авізувати акредитив; 5 - авізуючий банк сповіщає українського експортера про те, що йому відкритий акредитив; 6 - український експортер відвантажує на адресу іноземного покупця продукцію; 7 - український експортер надає в уповноважений банк документ, що свідчить про відвантаження товару; 8 - уповноважений банк перевіряє документи і здійснює платіж за акредитивом; 9 - уповноважений банк направляє документи до банку-емітенту; 10 - банк-емітент перевіряє документи та надає відшкодування уповноваженому банку.
Розрахунки за акредитивною формою є найсприятливішою для експортера, бо вона забезпечує своєчасне одержання валютної виручки за виконання відповідних умов. Для імпортера такі розрахунки спричиняють відволікання власних грошових коштів (якщо він не бере кредит), але дають можливість повністю контролювати умови постачання. Для застосування акредитивної форми банківські установи користуються Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів (редакція 1993 р., публікація Міжнародної торговельної палати, № 500).
У ЗЕД може використовуватися інкасова форма розрахунків.
Інкасо - це банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує на основі розрахункових документів належні клієнтові кошти від платника (імпортера) за відвантажені на адресу імпортера товари та зараховує ці кошти на рахунок клієнта-експортера.
При проведенні інкасо банки керуються Уніфікованими правилами по інкасо, опублікованими Міжнародною торговельною палатою (№ 322, редакція 1978 р.).
Згідно з Уніфікованими правилами, інкасо означає операції, які здійснюються банками на основі отриманих інструкцій з документами з метою: отримання акцепта та платежу; надання документів проти акцепта та платежу; надання документів на інших умовах.
Учасниками інкасо є:
замовник (експортер), який дає своєму банку замовлення на стягнення (інкасо);
банк-замовник, який отримав замовника на інкасо;
банк-інкасатор, будь-який банк, за винятком банку замовника, який здійснює проведення замовлення на інкасо (досить часто це банк імпортера);
банк-предявник, той банк-інкасатор, який предявляє документи платнику.
Документи, за якими здійснюються операції по інкасо, розподіляються на дві групи: фінансові документи (переказні векселі, прості векселі, чеки, платіжні розписки, інші документи, які використовуються для отримання платежів готівкою); комерційні документи (це рахунки, документи на відвантаження, специфікації, сертифікації).
Інкасова форма розрахунків вигідна експортерові тим, що банки захищають його право на товар до моменту оплати документів або акцепта тратт (якщо експортер не дав інструкцію видати документи без оплати).
Право на товар імпортерові надають товаророзпорядницькі документи, які він отримує у своє розпорядження після їх оплати (акцепта витрат), якщо експортер не дав інструкцію видати документи без оплати.
Основним недоліком інкасової форми розрахунків є тривалість руху документів через банки та