Експортні та імпортні операції сільськогосподарських підприємств
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
?ома частинами відповідно до умов контракту. Платіж може бути розбитий на частини за умови поставки та в міру готовності товару. У першому випадку частина платежу (80-90%) сплачується після відвантаження товару, а остання після приймання товару імпортером. У другому випадку виплати зазначених у контракті сум надходять у міру виконання контракту, тобто виконання окремих частин замовлення.
Авансовий платіж передбачає виплату покупцем обумовлених у контракті сум до передавання товаророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця, а найчастіше під час і навіть до виконання замовлення. Авансовий платіж є гарантією того, що покупець не відмовиться від виконання угоди. Цей спосіб виконує дві функції: є формою кредитування покупцем продавця; є засобом забезпечення виконання зобовязань, прийнятих покупцем за контрактом.
Аванс може бути виданий у грошовій і товарній формах. Аванс у товарній формі передбачає передавання імпортером експортерові матеріалів або комплектуючих виробів, необхідних для виготовлення замовленого товару. Аванс у грошовій формі передбачає виплату покупцем узгоджених у контракті сум у рахунок платежів за умовами договору до відвантаження товару (надання послуг), а інколи до початку виконання контракту.
Авансові платежі найчастіше використовуються у таких випадках: продавець сумнівається в платоспроможності покупця; політичне або економічне становище в країні покупця є нестабільним; постачається дороге обладнання; строки виконання зобовязань є тривалими.
Аванс може надаватися як на повну вартість, так і у вигляді певного відсотка від неї. Його величина залежить від мети авансу, характеру товару, його новизни, вартості та строків виготовлення. У світовій практиці авансові платежі складають 10-30% від суми контракту. Погашається аванс шляхом заліку при поставці товару. Авансову умову платежу необхідно зазначати в контракті.
Авансові платежі як форма міжнародних розрахунків є вигідними для експортера та менш вигідними для імпортера. Для імпортера вони є ризиковою формою розрахунків, тому імпортер наполягає на гарантії банку на свою користь, тобто на гарантії повернення авансу або належного виконання контракту.
Платіж у кредит передбачає здійснення розрахунків за угодою через певний час після поставки товару, тобто на основі наданого експортером імпортерові комерційного кредиту. На жаль, через нестабільність економіки кредит в Україні практично не використовується: іноземні фірми не ризикують продавати товари вітчизняним споживачам на кредитних засадах.
Кредит дається не на всю суму контракту, а на 80-85 %, решту покупець сплачує авансом, що дозволяє продавцеві покрити свої витрати, якщо покупець порушить свої зобовязання за контрактом..
При використанні комбінованого платежу комерційний кредит надається не на всю вартість експортованого товару, а покриває лише 75-85% вартості зовнішньоторговельного контракту. Залишкова частина виплачується в авансово-готівковій формі в обумовлені у контракті строки.
Більшість міжнародних розрахунків здійснюється через банківські установи або інші кредитно-фінансові установи. Обираючи банк для здійснення міжнародних розрахунків, слід брати до уваги інформацію банків щодо їх кореспондентських відносин з іноземними банками: наявність рахунків „Лоро та „Ностро. Рахунок типу „Лоро - кореспондентські рахунки іноземних банків у даному банку, рахунок типу „Ностро - кореспондентські рахунки даного банка в іноземних банках.
За перерахування грошових коштів банки одержують комісійну винагороду, яка визначається фіксованою сумою, або у певному відсотку в іноземній або національній валюті. Розмір винагороди залежить від форми розрахунків, суми переказу, кореспондентських можливостей банку.
При прямих кореспондентських відносинах витрати на комісійну винагороду менші, оскільки в розрахунковій операції задіяні лише два банки - банк одержувача товарів (послуг) і банк постачальника.
Коли обраний банк використовує для кореспонденції з іншими банками систему СВІФТ (SWIFT), то можливе швидке проведення розрахунків.
СВІФТ - це Товариство міжнародних міжбанківських фінансових телекомунікацій, створене у 1973 р. у Брюсселі. Ця система кореспонденції введена в дію з травня 1977 р. і працює за принципом передавання стандартних у міжнародній практиці банківських повідомлень через широку мережу компютерів.
Міжнародні розрахунки мають, як правило, документарний характер, тобто здійснюються на основі отримання фінансових та комерційних документів. До фінансових документів належать вексель, чек, платіжні розписки тощо, до комерційних документів належать рахунки-фактури. документи, які підтверджують відвантаження або відправлення товарів: товарні накладні, авіанакладні, коносамент, авіадорожні накладні, специфікації, комбіновані транспортні документи, документи страхових компаній або їх агентів, документи про походження товарів, вагу, якість, документи про перетин товаром митного кордону: вантажна митна декларація, митні або консульські рахунки.
Банк, який обслуговує клієнта у здійсненні розрахунків, перевіряє зміст і комплектування зазначених вище документів згідно з формою розрахунку та передбаченими умовами.
Найбільш поширинішою формою розрахунків є банківський переказ Сутність розрахунків банківським переказом полягає в тому, що покупець дає доручення обслуговуючому банку переказати певну суму в іншу країну та виплатити ї?/p>