Економічны погляди І.Я. Франка
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
ідно для його життя, то деяка частина цієї праці, вміщеної в створеному товарі, остається незаплаченою, становлячи ту додаткову вартість, яка залишається в руках капіталістів. Отже, додаткова вартість розглядалась тут як результат неоплаченої праці робітника.
Багато правильних думок висловив І. Франко відносно матеріального виробництва, вважаючи економічні відносини справжнім мотором суспільного розвитку. Однак всупереч марксизму поряд із визнанням вирішальної ролі матеріальних, економічних умов у розвитку суспільства І. Франко великого значення надавав ролі ідей, освіти, культури.
Близькими до марксистських були погляди І. Франка на класову структуру суспільства. Він розглядав класи як історичну категорію і вважав приватну власність матеріальною основою поділу суспільства на класи. Класову боротьбу в суспільстві він вважав рушійною силою його розвитку. Тільки захист інтересів трудящих класів, підкреслював Франко у праці Робітники і трудівники, входить у нашу програму, про них тільки говоримо і їм тільки передусім бажаємо добра.
Проте І. Франко своєрідно розумів природу робітничого класу і селянства. Він підходив до класового поділу суспільства з точки зору виділення тих класів, що виробляють матеріальні блага, й тих, що лише їх споживають. Під терміном робітник, пролетар він обєднував і робітників, і ремісників, і дрібних підприємців, і селян. Таким чином, писав І. Франко, декількаморговий селянин і дрібний ремісничий майстер це також робітники, це пролетаріат. До робітничого класу він відносив усіх тих, хто працював в поті чола, включаючи демократично настроєну інтелігенцію.
Аналізуючи питання про роль машин у розвитку капіталістичного суспільства, І. Франко виходив із того, що машини є могутнім знаряддям технічного прогресу, але для робітників-пролетаріїв вони стали новим і страшенно потужним засобом притиску і визискування.
У процесі аналізу аграрних відносин Франко формулює суть диференціальної ренти І, диференціальної ренти II, а також абсолютної капіталістичної земельної ренти, хоча не розглядає земельну ренту як особливу форму додаткової вартості. Найбільше його цікавила проблема ліквідації приватної власності на землю. Він був глибоко переконаний у перевагах великого виробництва перед дрібним сільським господарством. Але форма реалізації суспільної власності відрізнялася у нього від положень теорії Маркса. Трудно детально передбачити, писав І. Франко у 1880 р.,в який спосіб відбудеться вивласнення всіх капіталістів і перехід знарядь праці на загальну власність, але з того, що зараз бачимо, можна припустити, що воно відбудеться без насильства. Розвиваючи ці думки в 90-ті роки XIX ст. та на початку XX ст., він у розумінні еволюції форм власності у сільському господарстві наближався до позиції західної соціал-демократії.
Подібно до своїх видатних попередників соціалістів-утопістів, Луйо Блана та Фердінанда Лассаля, почасти М. Чернишевського та революційних народників саме у виробничому кооперуванні трудящих він бачить один з найдієвіших засобів на шляху "до матеріального добробуту всіх робітничих людей та усунення всякого визискування економічного". Тільки велике колективне землеробство, переконаний Франко, відкриває можливості перетворити занедбані селянські землі на родючі масиви, небачено піднести сільськогосподарське виробництво.
Оскільки на шляху реалізації цієї ідеї стоїть велика буржуазно-поміщицька приватна власність на землю та інші засоби виробництва, вона неодмінно повинна бути замінена "спільною громадською власністю". Чи здійсниться це шляхом революційного зламу існуючих порядків, до чого закликав І. Франко переважно у 70-ті роки, чи еволюційним шляхом радикальних реформ, до чого він був більш прихильний, у пізніші роки. У кінцевому рахунку "в справах суспільно-економічних, - наголошує цей полумяний борець за інтереси трудового народу у програмі Русько-української радикальної партії Галичини, складеної ним разом з С. Даниловичем, Є. Девітським, М. Павликом та Р. Яросевичем у 1890 р., - змагаємо до переміни способу продукції згідно зі здобутками наукового соціалізму, т. є. хочемо колективного устрою праці і колективної власності средств продукційних".
І. Франко не сприйняв висновки марксизму про необхідність пролетарської революції та диктатури пролетаріату. Його розуміння світлого майбутньогосоціалізму, ідей соціальної рівності, справедливості та гуманності скоріше відбивало світогляд принижених, задавлених, ідеал утопістів, а не марксистського вчення, яке поєднувало справедливість із насильством у вигляді диктатури пролетаріату. Пропагуючи ідеї соціалізму, І. Франко головний акцент робив на громаду як основну господарську одиницю, заперечуючи при цьому роль централізованого керівництва.
Форми реалізації суспільної власності у Франка відрізняються від передбачених науковим соціалізмом, тобто Марксовою теорією. Франко не сприймає кінцевих висновків марксизму щодо необхідності диктатури пролетаріату та вирішення долі селянського господарства з позиції цієї диктатури. Майбутній лад для нього повинен поєднувати засади централізму з засадами федерації, основаній "на повній самоуправі та вольності його поєдинчих членів: племен, народів, громад". Земля, а також всі угіддя, націоналізовані шляхом викупу чи конфіскації залеж но від конкретних умов, повинні належати "до тих громад, котрі на них працюют?/p>