Економічны погляди І.Я. Франка
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
редник при обміні двох товарів, двох ужиткових вартостей. У торговця-капіталіста не так. Він купує від фабриканта товар за гроші і відтак перепродує за гроші жГТГ тут затим товар є огнивом, посередником при заміні грошей на гроші. Очевидна річ, каже далі Маркс, що така формула була б безмислицею і що значення одержує вона аж тоді, коли в ній перше Г не буде рівне другому Г, т. є., коли тота заміна принесе торгівцю зиск. Як видно з цих слів, Франко глибоко зрозумів також істотну сторону відмінностей Марксового аналізу обігу грошей як засобів обігу і обігу грошей як капіталу. Ця особливість, вказував Франко, полягає в тому, що первісне авансовані гроші не тільки зберігаються в обігу, а й зростають. Цей рух якраз і перетворює їх в капітал. Перетворення грошей в капітал, перехід від формули простого товарного обігу ТГТ до другої формули, характерної для капіталістичного обігу, ГТГ є перехід від одної історичної епохи суспільного розвитку до іншої Історичної епохи суспільного розвитку.
Франко популяризував думку Маркса про те, що історичні умови існування капіталу аж ніяк не вичерпуються наявністю товарного виробництва. Капіталістична продукція, писав він, полягає на витворюванні товарів, але не всяка продукція, де витворюються товари, є вже капіталістична. До того потрібно ще одної дуже важливої вимінки: щоб сама праця стала товаром, т. є. щоб на торзі за певний товар (гроші) можна було заміняти (купити) працю людську... Гроші... тоді тільки стають капіталом, коли за них купується на торзі робоча сила
Отже, капіталістичне виробництво Франко розумів як виробництво, основане на найманій праці. Він викладав умови виникнення найманої праці, які визначив Маркс. Капіталістичний спосіб виробництва, вказував Франко, вимагає свободи особи. Робітник мусить затим бути свобідним не лише правно, але й економічно, т. є. мусить бути не тільки не кріпаком, але й пролетарієм. Найбільш повно викладає Франко питання про виникнення найманої праці у книзі Про працю та в статті Мислі о еволюції в історії людськості. Наймана праця і пролетаріат, показується тут, виникли внаслідок того, що величезна більшість виробників позбавлена при капіталізмі знарядь виробництва. Капіталізм руйнує дрібне виробництво і масами кидає раніш самостійних виробників до лав пролетаріату. До повного руйнування ремісників приводить бурхливий розвиток машинної промисловості й капіталістична конкуренція. В тісному звязку з загальним розвитком капіталізму йде розвиток сільського господарства і класове розшарування на селі. Лихварство, що тисне селянина, це одна з форм, в якій іде процес оволодіння капіталом праці. Експропрійований капіталістом ремісник і землероб стає найманим робітником-пролетарем. Це приводить до створення, з одного боку, капіталістів, як власників знарядь виробництва, отже, господарів промислу, а з другого робітників, що, не маючи знарядь виробництва, змушені продавати свої руки тим господарям. Робітник, робив Франко висновок, є лише простим наймитом, так сильно залежним від капіталіста, що його суспільну позицію треба вважати за новий вид рабства. Джерело цього рабства... криється в тому, що одна частина суспільства взяла виключно в свої руки всі засоби виробництва.
Широко наводив Франко в узагальнюючих формулюваннях своє розуміння суті і класової природи капіталу. При визначенні суті капіталу він перш за все підкреслював, що капітал приносить прибуток. Під капіталом, писав він, розуміємо не тільки гроші, що дають проценти, але й усякі інші достатки, яких власник не вживає безпосередньо, але які таким або іншим способом мають давати йому прибуток . Франко підійшов до марксистського розуміння капіталу, як певного типу виробничих відносин капіталістичної суспільно-економічної формації, ясно викладаючи думку Маркса, що лише певне відношення засобів виробництва до робочої сили перетворює їх в капітал. Щоб мати капітал, писав він, не досить мати гроші, машини, фабрики, сировину тощо, але ці речі мусять давати прибуток і збільшувати капітал, себто в країні мусять бути люди без капіталу, що для прохарчування мусять працювати на капіталістів і власників. Без робітників нема капіталу. Тут наводиться приклад, що найкраща прядильна є капіталом тоді, коли є робітники і сировина для переробки, а перенесена в безлюдну пустиню або закопана в землю вона перестала б бути капіталом. Не є капіталістом власник величезних необроблених полів в американських степах чи власник золота на дні моря. Отже, при визначенні суті капіталу Франко виходив з того, що капітал передбачає найману працю, робітника без засобів виробництва. Виходячи з цього марксистського принципу, Франко розкривав суть відносин праці й капіталу.
Розумів Франко і марксистське визначення класової природи категорії капіталу. Капітал Франко характеризував як нагромаджену працю і, головне, чужу працю, результат експлуатації робітників. Капітали, писав він, ... постали з праці багатьох людей і багатьох поколінь... Великі капітали в руках... одиниць могли постати тільки через визиск праці інших, себто через частинне привласнення того, що інші виробили... Славетний німецький соціаліст Карл Маркс ясно довів, що саме з... додаткових вартостей, урваних від робітників, постали всі капітали. Разом з тим, Франко розглядав капітал як ворожу силу, що протистоїть робітникові. Цим і підкреслена класова природа капіталу.
Франко, виходячи з Капіталу К. Маркса, дав аналіз частин ка?/p>