Економічні теорії національної економіки
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
Економічні теорії національної економіки
- Німецька історична школа. Ф. Ліст засновник теорії національної економіки
Засновником теорії національної економіки вважається німецький економіст Фрідріх Ліст (1789-1846). Він жив у ті часи, коли на європейському континенті домінувала доктрина Адама Сміта. Послідовники (Ж.-Б. Сей, Т. Мальтус, Д. Рікардо) вносили в неї деякі доповнення та виправлення. Так, Д.Рікардо доповнив принцип абсолютних переваг у теорії міжнародної торгівлі, розглянувши випадок відносних (порівняльних) переваг. Але сама ідея вільної торгівлі була прийнята економістами більшості країн як догма - відносно неї панувала майже повна одностайність.
На поч. ХІХ ст. німецькі вчені були знайомі з британською класичною політичною економією, але вони вважали, що її висновки та рекомендації є неприйнятними для умов Німеччини. Їх не влаштовували абстрактність цієї теорії та, особливо, її претензія на універсальність. Німецькі вчені вважали, що економіка кожної країни розвивається за своїми власними законами, які повязані з її географічними умовами, історичними розвитком, національно-культурними традиціями та навіть рисами національного характеру.
Німеччина на початку ХІХ ст. являла з себе конгломерат з 40 невеликих держав, розділених політичними та економічними кордонами (митницями). Дивною особливістю цього угруповання була та обставина, що відносно сусідніх країн ніяких мит не існувало. Німецькі держави закривали свої кордони одна від одної, але Німеччина в цілому, позбавлена центральної влади, залишалася відкритою для іноземних товарів. Найбільш сильна держава Пруссія - виступила з ідеєю обєднання німецьких земель, спочатку в митному союзі. Торгівельне обєднання сучасної Німеччини сталося лише у 1834 р.
Більшість німецьких вчених дотримувалися ідеалістичної концепції історичного процесу (що можна пояснити авторитетом Гегеля), тому вони не сприймали матеріалістичні погляди на економіку англійських класиків. Політику вільної міжнародної торгівлі німці вважали придатною лише для держав, які знаходяться на вищих стадіях економічного розвитку. А ті країни, що лише увійшли в промислову стадію, повинні, на їхню думку, дотримуватися виховного протекціонізму. Тому непридатним вважали німці і принцип невтручання держави в рішення соціально-економічних проблем.
Таким чином, у середині ХІХ ст. зародилася німецька історична школа. Заснував її Фрідріх Ліст. Зі своєю Національною системою політичної економії (1841) він став першим теоретиком протекціонізму. На думку Ф. Ліста, школа А.Сміта висунула космополітичну гіпотезу, згідно з якою все людство складається з окремих індивідів, тож беруться до уваги лише індивідуальні інтереси. Але між людиною і людством історія поставила нації, а класична школа забула про це. Кожна людина складає частину нації, і її індивідуальний добробут значно залежить від політичної могутності нації.
З точки зору Ф. Ліста, економіка має виходити з інтересів нації, головним з яких він вважав здатність до виробництва, до задоволення потреб нації в цілому. Політична економія є такою наукою, яка вчить, яким чином кожна нація може піднятися на такий ступінь економічної культури, на який союз її з іншими цивілізованими націями буде завдяки свободі обміну можливим і корисним.
Ліст називає багато таких ступенів культури - починаючи від дикості та закінчуючи торгівельно-промисловою стадією. Нація стає нормальною лише при досягненні останнього стану, тому її обовязок всіма силами прагнути до цієї стадії. Посприяти якнайшвидшому досягненню повинна торгівельна політика. Протекціонізм у Ліста не виступає універсальним засобом, який можна застосовувати до усіх країн, усіх епох та усіх товарів. Він розглядається як інструмент, придатний лише у відповідних умовах та при певних обставинах:
- коли він переслідує мету індустріального виховання нації (непридатний до Англії, виховання якої закінчилося);
- за умов, що дана нація є відсталою у порівнянні з передовими іноземними державами, тому не може з ними конкурувати;
- держава повинна мати помірний клімат, обширні території, багаті на ресурси та значне населення.
Досвід вчить нас, що вітер заносить насіння з країни в країну і що таким чином пустельні рівнини можуть перетворитися на густолистяні ліси. Але чи розсудливо чинив би лісник, століттями очікуючи, доки вітер не насадить у його країні ліси? Хіба нерозумно вчинив би він, намагаючись за допомогою розплідників досягнути своєї мети за кілька десятків років? Історія вчить нас, що цілі нації успішно здійснювали те, що робить наш лісник.
Ліст наголошує на тому, що саме острівна ізольованість забезпечила Англії вирішальні переваги перед континентальною Європою в розвитку духу заповзятливості та продуктивних сил нації.
В історії економічних вчень прийнято підкреслювати, що Ліст першим систематично користувався історією та історичними порівняннями як аргументацією в політичній економії. Його доводи зводилися до того, що класики дуже поспішно робили загальні практичні висновки зі своїх теорій. Вони забували, що можна переходити від чистої теорії до її практичного застосування лише за умовою відтворення в якості опосередкованих ланок міркувань про місце, час, середовище.