Економічне положення Малайзії
Курсовой проект - География
Другие курсовые по предмету География
?, відзначити, що після звільнення від колоніального режиму і освіти Федерації Малайзія в країні не проведено корінних аграрних перетворень і аграрний лад - Федерації зберігає багато рис, характерних для колоніального періоду.
Формально верховним власником землі в Малайзії є держава, яка надає землю селянам у тимчасове або постійне користування. Однак у процесі розвитку капіталізму в сільському господарстві основна маса селянства втратила права на землю, яка перейшла в руки місцевого торговельно-лихварського капіталу та іноземних плантаторів.
Плантаційне господарство Малайзії налічує приблизно 2,5 тис. плантаційних підприємств, в переважній більшості площею понад 100 га. Плантації площею менше 100 га становлять лише близько 1 / 3 всього числа і займають значно менше 10% всієї плантационной площі. Зовсім дрібні плантації - площею менше 40 га - складають всього декілька відсотків плантаційних господарств, а їх загальна площа не перевищує і одного відсотка.
2.3 Контроль над плантаціями в Малайзії
Період існування Федерації Малайзія характеризується зменшенням числа і площі плантацій, що належать європейцям, і зростанням числа і розмірів площ плантацій місцевої, особливо китайської та індійської, буржуазії. У роки Федерації створюються і Кооперативні, а також державні і змішані (державно-приватні) плантаційні підприємства, в яких поряд з капіталом федерального уряду або урядів окремих штатів бере участь місцевий або іноземний приватний капітал. Однак частка участі іноземного капіталу в плантаційне господарство Малайзії залишається високою.
Для структури іноземного плантаційного господарства і в даний час характерна велика роль господарств, що належать англійської капіталу. Роль американського капіталу невелика.
Як і раніше, найбільшу кількість плантацій контролюється такими монополіями, як Гаррісонс енд Крос-філд, Боустед-Баттері. Pea-Камбербах, Т. Бар-лоу , Уіттол , англо-голландський концерн Юні-Левер . У плантаційне господарство Малайзії продовжують діяти великі монополії з інших країн: датська Іст-Ейшіетік компанії, скандинавська Юнайтед Плантейшн, французька Сокфін, американський гумотехнічних концерн Юнайтед Стейтс Раббер.
У 70-х - початку 80-х років в руки малазійського держави перейшли акції англійських монополій Сайм Дербі, Гутрі, Данлоп істейтс, які контролювали значну кількість англійських плантацій в Малайзії. Таким чином, малазійськоє держава посилила свій контроль в європейському секторі плантаційного господарства країни. Процес концентрації виробництва і централізації капіталу спостерігається і в азіатському секторі плантаційного господарства. Відбувається злиття плантаційних підприємств та їх укрупнення - дрібні потрапляють в залежність від великих. Маса дрібних плантаційних підприємств знаходиться в залежності від торгових фірм, що займаються скупкою продукції плантацій і продажем її на зовнішньому ринку. Все виробництво на плантаціях ведеться за допомогою найманої робочої сили. На плантаціях в Малайзії зайнято не менше 250 тис. робітників. Переважна більшість складають постійні робочі, що живуть на території плантацій. Поряд з ними залучаються на тимчасову роботу мешканці сусідніх селищ, які працюють за контрактом.
Щодо невеликого числа великих капіталістичних плантаційних господарств у Малайзії протистоїть велика маса господарств дрібнотоварного сектора. Всі останні малазійська статистика називає дрібними господарствами. Дійсно, переважна маса їх такими і є. За даними сільськогосподарського перепису 1960 р. (більш пізні відомості, тому питання відсутні), в Малайї 90% дрібних господарств, врахованих переписом, мали земельні наділи не більше 4 га, в тому числі 45% цих господарств володіли кожне не більше 1,2 га . Фактично ж частка дрібних господарств була ще вищою, оскільки перепис не враховувала дрібні господарства з наділом менше 0,1 га, скваттерскіе господарства (не мали законних прав на землю) і господарства орендарів. Слід зазначити, що 4 га - це той мінімальний розмір землеволодіння, який, як вважають, необхідний для ведення рентабельного виробництва і задоволення насущних життєвих потреб сімї його власника. У той же час офіційна малазійська статистика в число дрібних включає деяке число господарств, які раніше виділялися в самостійну категорію так званих середніх господарств.
Ці господарства мають земельну площу від 10 до 40 га, а в деяких випадках і більше, коли земельні володіння складаються з декількох ділянок менше 40 га, записаних за різними членами родини. Такі господарства, зайняті в основному виробництвом каучуку, не можна по суті вважати тільки дрібними, але й селянськими господарствами. Переважна більшість їх в Півострівній Малайзії належить поміщикам-абсентеїстів, міської буржуазії та чиновництва, а також сільським торговцям і лихварів. В деякій частині цих господарств (головним чином площею 10 - 20 га) ще використовується праця членів їх власників, В інших же власники та члени їх сімї практично не беруть участь у сільськогосподарському виробництві, а використовують для цієї мети найманих робітників.
Ці колишні середні господарства за характером і організації виробництва наближаються до дрібних плантаціям, хоча відрізняються від останніх тим, що найчастіше тут оплачують працю найманих робітників натурою і немає чітко вираженого виробничого розподілу праці в