Економічне положення Малайзії
Курсовой проект - География
Другие курсовые по предмету География
лося в галузях експортного виробництва. У тих випадках, коли іноземний капітал безпосередньо не брав участь у виробництві, він впливав на розміри і характер розвитку останнього шляхом участі у збуті продукції.
Головну роль у виробництві, зовнішньої торгівлі та кредитно-фінансовій системі Малайї і Північного Калімантану грали британські монополії.
На початку 60-х років англійської капіталу належало понад 80% загальної площі всіх іноземних плантацій Малайї, в тому числі 87% їх площі під каучуконосом, 64%-під олійної пальмою, 88% - під кокосовою пальмою і більше 95% - під іншими культурами . Іноземні підприємства володіли 67% загальної площі всіх плантацій Малайї. У руках британських підприємців і компаній знаходилося більше 60% видобутку оловяної руди і вся виплавка олова.
У господарстві Малайї, Сабаха і Саравака, особливо в сільськогосподарському виробництві, провідну роль грали такі англійські монополії, як Гаррісонс енд Кросфілд, Гутрі, Боустед-Баттері, PEA - Камбербах, Т. Барлоу , Сайм Дербі , гумотехнічних концерн" Данлоп "і англо-голландська Юніле-вір . Великі монополії з інших країн були представлені французької Сокфін та датської Іст-Ейші-етик компані, У 1960 р. 17 англійських монополій контролювали в Малайї 264 плантаційні компанії з 466 плантаціями.
У видобутку оловяної руди провідною монополією була англійська корпорація Лондон тин, а у виплавці олова - Консолидейтед тин смелтерз. У кредитно-фінансовій сфері Малайї і Північного Калімантану головну роль грали англійські банки.
Безмежна експлуатація природних і людських ресурсів Малайї і Північного Калімантану забезпечувала іноземному капіталу отримання високих прибутків, які в основному вивозилися за кордон. Вивіз великих фінансових коштів за кордон знекровлює економіку Малайї, Сабаха і Саравака і був великою перешкодою на шляху їх подальшого розвитку.
1.4 Основні риси соціально-економічної моделі
Динамізм, характерний для економіки Малайзії протягом 70-х і особливо 80-90-х рр.., Багато в чому базувався на довгостроковій державній політиці підтримки стабільного розвитку аграрної сфери і випереджаючого зростання орієнтованої на експорт промисловості.
В основі цієї політики лежить мобілізація внутрішніх джерел фінансування: у середині 90-х рр.. норма заощаджень виросла до 37%, а норма капіталовкладень - до 39%, тоді як у 60-і рр.. вони становили відповідно 28 і 14%, при цьому спостерігався відтік капіталу за кордон. У той же час уряд активно залучає іноземні капіталовкладення: частка іноземних прямих інвестицій в основний капітал досягає 26% (найвищий показник серед країн Південно-Східної Азії, не рахуючи Сінгапуру).
Аграрний сектор економіки одержує підтримку за допомогою субсидування закупівель сільськогосподарської продукції, централізованого регулювання цін, надання субсидій на придбання машин та добрив. У результаті в 90-і рр.. забезпечувався стійке зростання виробництва продовольства і сировини для промисловості.
Сучасна промислова політика Малайзії багато в чому визначається також регулюючою роллю держави, хоча масштаби державного регулювання поступово знижуються. Незважаючи на те, що ставлення бюджетних видатків до ВВП скоротилося з 58% в 1981 р. до 25% в 1996 р., уряд продовжує підтримувати пріоритетні сектори економіки (насамперед електроніку) шляхом надання пільгових кредитів і прямого бюджетного фінансування розвитку інфраструктури. Обробна промисловість розвивається випереджаючими темпами і відповідно зростає її роль в економіці: частка машинобудування у ВВП збільшилася (у 1996 рр.. До 36%).
Однак підтримка вітчизняного бізнесу та державного сектора не має на увазі створення "тепличних" умов за рахунок імпортних обмежень, що зберігає здорове конкурентне середовище. У цьому полягає відмінність Малайзії від багатьох країн, що розвиваються. Крім того, в Малайзії розвиток державного сектора виконувало цільову завдання - перерозподіл економічного потенціалу між різними етнічними групами на користь корінного населення. У міру того, як держпідприємства починали успішно функціонувати, вони передавалися в користування малайським бізнесменам.
Збільшення економічного потенціалу дозволило помякшити гостроту багатьох соціальних проблем. Частка населення, що проживає за межею бідності, знизилася з початку 70-х до середини 90-х рр.. у містах - з 22 до 4,5%, на селі - з 45 до 22%.
1.4.1 Зовнішні фактори розвитку
У 80-90-х рр.. формувалася індустріально-аграрна економіка, орієнтована на потреби світового ринку. Експортна квота, яка становила в середині 60-х рр.. близько 50% ВВП, збільшилася до середини 90-х рр.. до 80%. Хоча Малайзія залишається найбільшим постачальником на світовий ринок каучуку, пальмової олії, олова, вона входить до числа провідних експортерів какао-бобів, тропічної деревини, нафти і газу, а з середини 80-х рр.. провідною статтею малайзійського експорту стала електроніка. У 90-і рр.. Малайзія поряд з США, Японією, Південною Корею та Тайванем увійшла до числа найбільших у світі виробників напівпровідників.
Разом з тим надмірна залежність економіки від стану ринку напівпровідників спонукає уряд стимулювати диверсифікацію промислового експорту. Зокрема, у другій половині 90-х рр.. Малайзія намагається утвердитися на світовому ринку як виробника автомобілів. Розширюється також експортоорієнтована виробництво побутової електроніки, текстилю та одягу.