Економічне положення Малайзії
Курсовой проект - География
Другие курсовые по предмету География
? Законодавчі збори, термін повноважень якого минав у червні 1987 р. Передвиборна кампанія проводилася в стислі терміни, що не дало можливості вироблення чіткої платформи опозиційним силам. Хоча більшість партій, які заявляли на перших порах про те, що вони перебувають в опозиції до правлячого Національному фронту, і обєдналися у тимчасову коаліцію, але далеко не всіх задовольняв їх загальний гасло про перетворення Малайзії на ісламську державу.
1.1.2 Перспектива - 2020 року
До другого 10-річчю 21 століття уряд Малайзії поставило завдання створення в країні розвинутої економіки; ця програма отримала назву "Перспектива 2020". Для успішного її виконання необхідно вирішити ряд проблем. Одна з першочергових - домогтися більш широкого впровадження сучасних технологій в інтересах прискорення загального економічного зростання. Серед важливих завдань - поліпшення системи підготовки кадрів, підвищення їх загальноосвітнього рівня. Ще одне завдання полягає в тому, щоб забезпечити більш рівномірний розвиток економіки в Півострівній Малайзії та Східної Малайзії.
1.2 Економіка в період Британської колонізації
За даними перепису населення 1957 р., з 2 165 тис. самодіяльного населення Малайї в сільському господарстві було зайнято 58%, а у промисловості - лише 9%. У виробництві сільськогосподарського і мінеральної сировини і продовольства було зайнято 60% самодіяльного населення Малайї. Значна кількість працівників використовувалося в первинній переробці, транспортуванні та обслуговуванні вивезення сировини за кордон. За оцінкою радянського дослідника Ф. А. Трініча, у виробництві, обробка та вивезенні сировини з Малайї в останні роки колоніального панування було задіяно не менше 50% самодіяльного населення країни. Фактично всі основні галузі сільського господарства і промисловості, а значною мірою і транспорт працювали на зовнішній ринок. У виробництві товарів на внутрішній ринок була зайнята тільки 1 / 3 всього самодіяльного населення. За рахунок власного виробництва Малайя могла задовольняти лише меншу частину потреб населення і народного господарства. Країна перебувала у винятково великій залежності від ввезення продовольства, палива, промислових товарів як виробничого, так і споживчого призначення.
Положення, що склалося в економіці Малайї в роки прямого колоніального панування Великобританії, мало змінилося і за роки існування Малайської Федерації.
На Північному Калімантані частка аграрного сектору в економіці була ще вищою, ніж в Малайї: у сільському та лісовому господарстві Сабаха в 1960 р. було зайнято 80,5% самодіяльного населення, Саравака - 81,4%. У промисловості в 1960 р. працювало у Сабаху всього 7 тис. і в Сараваці - 13 тис. чоловік. Основна маса промислового персоналу Сабаха і Саравака була зайнята на кустарних підприємствах.
Рівень господарського розвитку і особливості спеціалізації економіки Малайї на початку 60-х років характеризувалися наступними даними. Тут оброблялося лише 2,5 млн. га, з них близько 2 млн. га було зайнято багаторічними експортними культурами: каучуконосом (близько 1,6 млн. га), олійної і кокосової пальмами, ананасами, перцем і т. д. Посіви основної продовольчої культури - рису займали лише близько 300 тис. га. У 1960 р. в країні діяло 2382 плантаційних господарства загальною площею 1 020 тис. га (тобто близько 40% всієї оброблюваної площі). У цих господарствах було зайнято 260 тис. плантацій. У плантаційне секторі налічувалося більше 2,2 тис. каучукових плантацій з площею насаджень каучуконосів близько 750 тис. га. У 1960-1962 рр.. в Малайї вироблялося більше 700 тис. т каучуку (у тому числі понад 400 тис. т - на плантаціях), 160 тис.т копри, 100 тис.т пальмового масла, 140 тис. т ананасів. А виробництво рису становило лише близько 500 тис. т. В основному для експорту заготовлялось близько 3 млн. м3 деревини. Гірничодобувна промисловість давала для експорту 3-4 млн. т залізної руди, 350-450 тис. т бокситів. У країні видобувалося 50-60 тис. т олова (за змістом в руді) і виплавлялося більше 78 тис. т первинного олова, яке все йшло на експорт. За розмірами виробництва та експорту каучуку і олова Малайя займала перше місце в світі.
1.3 Тенденції економічного розвитку Малайзії в 1960-і роки
Розвитку експортного виробництва відповідав і певний рівень виробничої інфраструктури. У 1960 р, протяжність залізничної мережі в Малайї досягла 2092 км і мережі шосейних доріг 11 тис. км, при цьому 9 тис. км становили асфальтовані дороги. Автопарк країни налічував близько 130 тис. автомобілів, з них близько 100 тис. - легкових. На початку 60-х років через морські порти Малайї щорічно проходило 11-13 млн. т зовнішньоторговельних вантажів. Однак слід зазначити, що в цілому портове господарство Малайї не отримало великого розвитку. Значна частина зовнішньоторговельних вантажів на каботажних судах прямувала в Сінгапур для реекспорту. Через Сінгапур Малайя отримувала і чимала кількість імпортних вантажів, які в Сінгапур доставлялися на океанських, а звідти розвозилися каботажними судами по дрібних малайським портів. Найбільшого розвитку в роки колоніального режиму і в період Малайської Федерації отримали два основних морських порту на західному узбережжі - Порт-Суеттенхем (тепер - Порт-Келанг) і Джорджтаун (Порт-Пінанг).
У роки колоніального режиму і існування Малайської Федерації повітряний транспорт країни був лише в стадії становлення. Повітряні лінії повязували столицю країни тільки з декількома великими містами Малайї, з Сінгапуром і ад?/p>