Економічна криза в Україні 1990-1999 рр.: причини, наслідки та шляхи подолання
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
? національної системи грошового й кредитного обігу. Найбільших темпів інфляція набула в 1992 році, коли вона становила 1440%, у 1993 році 6288%, у 1994 році 850%. Після грошової реформи у 1996 році вдавалося підтримувати стабільність національної грошової одиниці, однак дорогою ціною завдяки великій заборгованості з виплати з бюджету заробітної плати населенню, зменшенню різних видів допомоги і пенсій, а також у звязку зі зростанням заборгованості бюджетних установ за розрахунками за електроенергію та інші види послуг, завдяки постійному зростанню зовнішнього й внутрішнього державних боргів і витрат на його обслуговування. Адже саме це закладає підвалини щодо майбутніх кризових явищ у сфері фінансів. Фінансова криза повязана також із штучним звуженням місткості внутрішнього ринку з огляду на безпідставне обмеження доходів більшості юридичних і фізичних осіб. Це трапилося внаслідок випереджаючих темпів спаду національного товаровиробництва, слабких імпортних можливостей, недосконалості державної політики регулювання ринкової рівноваги й діяльності банківської, кредитної та фінансової систем. Звідси криза платоспроможності, яка набула загрозливої для фінансової системи держави сили. Фінансова криза проявляється у зростанні бюджетного дефіциту. Так, якщо в 1991 році він становив близько 12 відсотків від загальної суми видатків державного бюджету, то в 1993 році 27,4 відсотка, в 1994 році 24,0 відсотка, в 1995 році 23,2 відсотка, в 1996 році 16,8 відсотка, в 1997 році 27,3 відсотка, в 1998 році 11,2 відсотка. Що стосується глибинних причин бюджетного дефіциту, то такими є спад виробництва й зростання витрат на виготовлення продукції, а також незважена політика бюджетних витрат щодо доходів бюджету. Що стосується конкретних особливостей розвитку економіки, які зумовлюють дефіцит бюджету, то можна виокремити: структурний дисбаланс народного господарства; збереження значної кількості нерентабельних державних підприємств, що одержують дотації; неефективний механізм оподаткування субєктів господарювання; великомасштабний оборот тіньового капіталу, необґрунтовано великі соціальні програми й значні державні непродуктивні витрати; приписки, крадіжки, втрата виробленої продукції. Під час фінансової кризи в Україні поширюються такі методи фінансування державних витрат, як грошова емісія й державні позики, а тому постійний дефіцит державного бюджету спричиняє збільшення державного боргу як внутрішнього, так і зовнішнього, а також процентів за ним. У 1999 році обсяг Державного боргу становив понад 50 відсотків від обсягів валового внутрішнього продукту. Зростання державної заборгованості створює напруження на ринку позичкових капіталів, зменшує можливості їх використання для фінансування народного господарства, уповільнює темпи розвитку економіки. Фінансова криза в Україні призводить до різкого зниження життєвого рівня населення. Нині він порівняно з 1991 роком зменшився в 6 разів. Фінансова криза впливає й на процеси соціального розшарування у суспільстві, призводить до зубожіння більшості населення, яке має низький рівень доходів. Отже, фінансова криза в Україні характеризується насамперед ослабленням (а часто й розривом) узгоджених звязків між найважливішими елементами фінансової системи держави, хронічною незбалансованістю бюджетних доходів і видатків, лавиноподібним зростанням державної заборгованості, нераціональною структурою бюджетних витрат, неоптимальним рівнем податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів. Основними напрямками подолання фінансової кризи може бути зокрема: запровадження жорсткого режиму економії щодо витрачання бюджетних коштів, передусім на управління, оборону, фінансування збиткових і низькорентабельних виробництв, різні види дотацій; визначення доцільності фінансування деяких соціальних витрат; зменшення обсягів фінансових запозичень для покриття дефіциту державного бюджету; вдосконалення інструментів залучення до інвестиційної сфери особистих накопичень населення; забезпечення фінансової підтримки малого бізнесу й посилення відповідальності субєктів господарювання за дотримання вимог податкового законодавства; оптимізація рівня податкових вилучень до бюджету.
1991р.- І половина 1994р.
Безсистемне утворення і нагромадження боргу. Залучалися прямі кредити НБУ, надавались урядові гарантії щодо іноземних кредитів українським підприємствам урегульовувалися боргові взаємовідносини з Російською Федерацією На початок 1994р. державний борг України становив 4,8млрд. дол. (у тому числі зовнішній 75%).
ІІ половина 1994р. І половина 1997.
Поряд з продовженням боргової політики попередніх років, активізувалися звязки з міжнародними фінансовими організаціями. За цей період зовнішній борг зріс на 56%.Починаючи з 1995р. внутрішній борг формується переважно шляхом розміщення облігацій внутрішньої державної позики.
З ІІ половини 1997На 1 січня 2000 загальна сума державного боргу становила 15,2млрд. дол., у тому числі зовнішній 12,4млрд. дол. і внутрішній 2,8млрд. дол.
На кінець липня 2009 сукупний державний (прямий) і гарантований державою борг України становить 33,262млрд. дол. (у гривневому еквіваленті 256,05млрд. грн)[1]З початку 2009 держборг у валютному вираженні збільшився на 35,2%, або на 8,663млрд. дол. Сукупний державний борг України за 2008 рік збільшився на 40%, або на 7,03млрд. дол. [16]
Динаміка державного боргу України(таблиця 2.1)
19931994199519961997199819992000
зовнішній борг (млрд. дол.)0,4 3,6 4,8 8,2 8,8 9,611,512,4
Внутрішній борг (млрд. дол