Економіко-статистичне дослідження рівня витрат за 1 гривню запущеної в обіг продукції
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
арські витрати;
) втрати від технічно неминучого браку;
) супутня продукція (віднімається);
) інші виробничі витрати;
) позавиробничі ( комерційні) витрати.
Суть цієї класифікації полягає в тому, що всі витрати групуються за ознакою спільності їх виробничого призначення. У різних галузях промисловості використовується різна за своїм складом номенклатура калькуляційних статей, що зумовлено особливостями формування у них собівартості. Саме тому, перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
Структура собівартості продукції за статтями калькуляції відбиває співвідношення затрат у повній собівартості: що витрачено, куди витрачено і на які цілі спрямовані кошти. Вона дозволяє виділити витрати кожного цеху чи підрозділу підприємства (об'єднання), що є необхідною умовою контролю витрат та запровадження режиму економії на окремих частинах виробництва. Якщо у кожному елементі об'єднуються лише однорідні витрати, то у статтях калькуляції - тільки деякі види витрат є однорідними, а більшість з них включають різні види видатків, тобто є комплексними.
До однорідних належать статті калькуляції, які включають витрати на сировину і матеріали, покупні вироби, напівфабрикати і послуги виробничого характеру, паливо і енергію на технологічні цілі, заробітну плату виробничих робітників та відрахування на соціальне страхування. Решта статей калькуляції Витрати на підготовку і освоєння виробництва, Видатки на утримання і експлуатацію устаткування, Цехові витрати, Загальнозаводські витрати, Інші виробничі витрати є комплексними, оскільки вони об'єднують кілька елементів витрат (матеріали, амортизацію, заробітну плату). Витрати, які відносяться на ці статті, розподіляються між окремими видами продукції лише опосередковано (шляхом застосування коефіцієнтів чи інших показників).
Залежно від структури собівартості продукції виділяють матеріало-, фондо- і трудомісткі галузі. До матеріаломістких належать галузі промисловості, які переробляють первинну сировину, а також ті, які мають багаторазові технологічні процеси. Характерною особливістю таких галузей є висока питома вага матеріальних затрат у собівартості продукції. Так, у харчовій і легкій промисловості частка матеріальних витрат у собівартості продукції становить 90%, у чорній металургії, в хімічній і нафтохімічній - близько 80%, у машинобудуванні і металообробній промисловості - понад 70%.
По відношенню до технологічного процесу витрати виробництва поділяються на дві групи:
1.основні витрати, безпосередньо пов'язані з процесом виробництва продукції;
.накладні витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва і його управлінням.
За способом розподілу між видами виробленої продукції проводиться відмінність також між прямими і непрямими витратами.
Прямі витрати можуть бути безпосередньо віднесені на конкретні види продукції (робіт, послуг) і розподілені між ними.
Непрямі витрати пов'язані з випуском декількох видів продукції. Вони розподіляються за видами виробів, робіт або послуг на підставі економічних розрахунків (наприклад, пропорційно до основної заробітної плати працівника, безпосередньо зайнятих випуском продукції, часу роботи робітників, відпрацьованих машино-годин на виробництво різних видів продукції і другими методами ).
Також витрати можна розділити за реакцією на зміну обсягів виробництва на:
умовно постійні
- умовно змінні.
Умовно змінні - збільшуються та зменшуються відповідно до обсягу виробництва. Умовно постійні - збільшуються чи зменшуються залежно від обсягу випуску продукції .
Система статистичних показників, що використовуються для оцінки витрат на одну гривню реалізованої продукції буде розглянута в наступному підрозділі роботи.
. Система статистичних показників витрат на одну гривню реалізованої продукції і методика їх розрахунку
Абсолютними показниками витрат на підприємстві є облікові показники собівартості та її складових.
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
Але загальна сума витрат залежить від обсягів виробництва і не може характеризувати ефективність поточних витрат на підприємстві.
Для оцінки ефективності витрат на виробництво та реалізацію продукції обмежують відносні показники рівня витрат к на одиницю виробленої продукції в натуральній оцінці, так і на одну гривню реалізованої продукції. Другий спосіб оцінки рівня витрат є більш поширеним в наш час, так як асортимент продукції на підприємстві дуже швидко поновлюється, а перший спосіб обчислення, дозволяє оцінити загальний рівень витрат лише по порівняльній продукції, що є повністю однорідною.
Отже, показник рівня витрат на 1 гривню реалізованої продукції обчислюється за формулою
де h - рівень витрат на одну гривню реалізованої продукції;
Z - загальна сума витрат;
Q - вартість продукції.
Якщо розкласти загальну суму витрат (Z) та вартість продукції (Q) на фактори, що на них впливають; кількість виробів кожного найменування (q), витрат на один виріб (z), ціну за виріб (р), то формула прийме такий вид:
Оцінку рівня витрат на одну гривню