Економіко-статистичне дослідження рівня витрат за 1 гривню запущеної в обіг продукції
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
?бівартість. Перша об'єднує лише ті витрати, що пов'язані з процесом виробництва продукції, починаючи з моменту запуску сировини (матеріалів) у виробництво і закінчуючи документальним підтвердженням готовності виробів і здачею їх на склад готової продукції. Друга до свого складу включає виробничу собівартість і позавиробничі видатки (видатки, які пов'язані із зберіганням і реалізацією продукції"). І виробнича, і операційна собівартість використовуються по всьому обсягу виготовленої і реалізованої товарної продукції. Валова продукція обліковується за виробничою собівартістю.
Важливим завданням статистики собівартості продукції є:
1)забезпечення правильного обчислення рівня собівартості продукції;
2)систематичне спостереження за виконанням плану по собівартості продукції;
3)вивчення структури собівартості за видами затрат і виявлення впливу зміни структури на динаміку собівартості продукції;
4)аналіз факторів, що впливають на рівень і динаміку собівартості продукції, виявлення резервів подальшого її зниження.
Для того, щоб організувати належну роботу по зниженню затрат на виробництво продукції, необхідно знати, з яких складових елементів формується собівартість, яку питому вагу займають у ній затрати на оплату праці і матеріальні ресурси (матеріали, енергія, паливо), амортизація, інші витрати.
Склад собівартості продукції вивчають за допомогою двох видів класифікацій витрат:
)за економічними елементами;
)статтями калькуляції.
При вивченні витрат за економічними елементами не береться до уваги те, де і з якою метою витрачається той чи інший вид ресурсів, важливо, щоб затрати підприємства (об'єднання) були однорідні за економічним змістом. Наприклад, витрати на придбання палива належать до одного елемента незалежно від того, як це паливо використовувалось, безпосередньо у виробництві чи на опалення приміщень.
Класифікація витрат за економічними елементами є єдиною і обов'язковою для всіх виробничих об'єднань (підприємств) промисловості. Вона включає:
)виробничі витрати
куплені напівфабрикати та комплектуючі;
-паливо та енергії;
будівельні матеріали;
запасні частини;
тара і матеріали, що ідуть на неї;
допоміжні та інші матеріали.
)заробітна плата основна і додаткова;
)відрахування на соціальне страхування;
)амортизація основних засобів;
)інші грошові витрати.
Витрати на сировину, матеріали, паливо, енергію, амортизацію виражають величину витрат минулої уречевленої праці. Решта елементів витрат (заробітна плата з відрахуванням на соціальне страхування) є витратами на оплату живої праці і утворює частину заново створеної вартості. Винятком є елемент Інші грошові витрати, який включає як матеріальні, так і витрати живої праці.
Дані про витрати на виробництво за економічними елементами визначаються у розрахунках до бізнес-плану фірм, наводяться у звітності в обсязі всіх затрат даного періоду, незважаючи на те, що деяка частина їх може бути не пов'язаною з виробництвом продукції. Головним завданням вивчення собівартості продукції за економічними елементами є визначення величини витрат живої і минулої праці, співвідношення між ними. Одержані дані використовуються для обчислення чистої продукції галузі і національного доходу країни. Отже, якщо із валової продукції в діючих оптових цінах промисловості відняти матеріальні витрати, то одержимо обсяг чистої продукції.
Оскільки класифікація витрат за економічними елементами відбиває витрати підприємства (об'єднання), що пов'язані з виробництвом продукції, то її ще називають кошторисом затрат на виробництво. За її допомогою підсумовують витрати підприємств незалежно від номенклатури продукції, яка ними випускається. Вивчення структури собівартості за економічними елементами дає можливість визначити роль окремих елементів собівартості у загальних витратах, виявити резерви подальшого зниження собівартості за рахунок змін у співвідношеннях між уречевленою і живою працею, розкрити їх вплив на зміну продуктивності суспільної праці.
Для внутрішньовиробничого планування і виявлення резервів зниження собівартості необхідно знати не лише загальну суму затрат підприємства за певним економічним елементом, а й величину витрат залежно від місця їх виникнення і конкретної форми виробничого використання; знати, яка частина витрат припадає на основне і допоміжне виробництво, на управління. Одержати такі дані за допомогою по елементної класифікації неможливо. Цьому завданню відповідає групування витрат за статтями калькуляції, згідно з Типовим положенням з планування, обліку і калькуляції собівартості продукції (робіт послуг) в промисловості, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 р. № 473, за яким виділяються такі групи витрат:
1) сировина і матеріали;
) зворотні відходи (віднімаються);
) купівельні вироби, напівфабрикати і послуги сторонніх підприємств;
) паливо і енергія на технологічні цілі;
) основна заробітна плата виробничих робітників;
) додаткова заробітна плата виробничих робітників;
) відрахування на соціальне страхування;
) витрати на підготовку і освоєння виробництва;
) витрати на утримання і експлуатацію устаткування (включаючи витрати на ремонт і витрати повязані з компенсацією зношення спеціальних інструментів та пристроїв цільового призначення);
) загальновиробничі витрати;
) загальногоспод