Економіко-географічна характеристика Миколаїва
Информация - География
Другие материалы по предмету География
Миколаєва.
Але інтенсивне заселення Миколаївського півострова почалося в останній чверті ХVІІІ століття вже після звільнення Північного причорноморя від турецьких завойовників і виходу Російської держави до Чорного моря. Росії потрібний був свій флот. До того, як Миколаїв отримав офіційний статус, він іменувався досить скромно - верф на Інгулі. Місце це було в гирлі річки Інгул, при впаданні його в Бузький лиман. Вдень підстави Нової Верфі, що надалі стала Миколаєвом, вважається 27 квітня 1789 р. Цим числом датовано розпорядження Потемкина Фалєєву "Завести верф на Інгулі". Імя своє вона отримала через рік, після звитяжного штурму Очакова російськими військами під командуванням А.В.Суворова. Очаків був узятий в грудні 1788 р., в день Святого Миколи, захисника моряків. У його честь і назвали нове місто. Чесно кажучи, на цей момент в новонародженому місті по документах було тільки 26 дворів і жителів: 105 чоловіків і 42 жінки. Проте вже через 2 роки в 1792 році в місті було 1 церква, побудована в 1790 р., 13 магазинів, 158 камяних будинків, 61 землянка, 209 мазанок, 149 лавок, 1566 жителів і 1734 тимчасові робочі. Первопоселенцамі були рекрути з кріпосних селян, в основному з північних губерній. З імям Святого Миколи, одного з найшанобливіших святих на Україні і в Росії звязані і перша церква і перший корабель. 46-гарматний фрегат “Святий Микола” був спущений на воду в серпні того ж року, а вже в липні 1791 року біля мису Каліакрія він отримав своє перше бойове хрещення. Суднобудуванню і флоту повністю було підпорядковано життя міста. Майже сто років тут дислокувався штаб Чорноморського флоту. З Миколаєвом повязані імена видатних флотоводців Ф.Ф. Ушакова, П.С. Нахимова, В.А. Корнілова, А.С. Грейга, Ф.Ф. Беллінсгаузена, М.Л. Лазарева, Г.І. Бутакова.
1.3 Будівництво судів
Говорять, саме адмірал Ф.Ф. Ушаков передав сюди з Севастополя перші саджанці білої акації і чагарників для прикраси Миколаєва. При губернаторові міста - адміралові А.С. Грейге в місті вперше була зроблена спроба побудувати водопровід, що доставляв воду як в райони, заселені морськими офіцерами, так і в робочу слобідку, почалася прокладка камяних тротуарів, озеленення вулиць.
Місто росло, розвивалося, жило своїм життям. Створений в кінці ХVІІІ ст. план забудови міста швидкими темпами був закріплений на місцевості вже в перше десятиліття його існування і цілком, без змін зберігся до наших днів, будучи унікальним містобудівним памятником епохи класицизму. Відкриття в 1862 р. в місті комерційного порту послужило поштовхом до перетворення Миколаєва у великий торговий порт. Цей факт знайшов своє відображення в гербі міста, яке було затверджене в 1883 і відновлене в 1997 рр. Так, в проекті “Записки про герб військово-портового міста Миколаєва” виконуючого посаду керівника гербовим відділенням департаменту герольдії Сенату було вказано: “Оскільки місто Миколаїв є одним з найголовніших портів Південної Росії, то залишаючи митру і палицю я вважаю зобразити в гербі цього міста понад те корабель”. Вже в кінці ХІХ ст. Миколаївський порт займав третє місце після Петербургу і Одеси за обємом торгівлі із закордоном, а по експорту зерна, постачальниками якого були степові губернії, - перше місце в країні. Сам же Миколаїв стає великим промисловим центром на півдні України.
Йшли роки, парусний флот застарівав, йому на зміну прийшли судна з паровими двигунами. У Миколаєві стали будуватися нові верфі, зводилися промислові підприємства.
Бури історії не щадили Миколаїв. У жовтневі дні 1917 р. його називали “червоним Пітером України”. У 1918 р. місто вперше пережило окупацію іноземними військами. У 1920 р. тут остаточно затвердилася Радянська влада. Під час Другої світової війни 1789-90 рр.
1.4 Час великих випробувань
Миколаїв майже три роки був окупований гітлерівськими загарбниками. Але жоден корабель, завдяки діям підпільників, диверсійних і розвідувальних груп, не зійшов за цей час з миколаївських стапелів. А при звільненні Миколаєва від окупантів в березні 1944 р. немеркнучий подвиг зробили 68 моряків-десантників під командуванням К.Ф. Ольшанського. На місці звідки десантники відправлялися в тил ворога встановлений плавучий знак (мал.1). Це був єдиний випадок в історії Великої Вітчизняної війни, коли всі учасники однієї бойової операції були удостоєні звання Герою Радянського Союза, більшість - посмертно.
28 березня 1944 року Миколаїв був звільнений військами 3-го Українського фронту. Всі суднобудівельні заводи Миколаєва - базу суднобудівельної промисловості на півдні України - ворог зруйнував вщент. Але вже 25 квітня 1944 року старе суднобудівельне підприємство - завод їм. 61 комунара - міста знову заробило.
У 1947 року приступили до будівництва нового могутнього суднобудівельного заводу "Океан", який став в лад в 1952 році. Майже одночасно з ним в Миколаєві закладається ще один могутній завод - Південнотурбінний (ЮТЗ), призначений для виготовлення суднових турбін. До 1948 року були повністю відновлені всі суднобудівельні заводи, почалася споруда кораблів і судів.
З Миколаєвом повязані імена багатьох видатних людей, що знайшло своє відображення в памятниках міста, назвах його вулиць, площ і скверів. Тут служили і працювали адмірали А.С. Грейг і М.П. Лазарев, першовідкривач Антарктиди Ф.Ф. Беллінсгаузен і творець тактики флоту броненосця адмірал Г.И. Бутаков, герої оборони Севастополя часів Кримської війни адмірали П.С. Нахимов і В.А. Корнілов, укладачі “Атласу Чорного моря”