Еколого-ценотичні особливості та представленість родини бобових у флорі України
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
ше двома-трьома), одногніздною або дуже рідко двогніздий, нерозкривний. Обєднує близько 170 видів, переважно багаторічників. Більшість їх росте в Євразії та Африці.
Майже всі види еспарцету добрі кормові трави. В Україні росте 11 видів еспарцету. В Західному Лісостепу на узліссях, сухих луках в чагарниках, відомий є. піщаний з яскраво-фіолетошім віночком з темними смужками. 8-11 мм завдовжки. Досить часто в лісостепових і степових районах зустрічається є. донський (О. tanaitica) з ясно-рожевим віночком завдовжки 7-9 мм.
Найбільше відомий у культурі є. виколистий (О. viciifoliu). Це багаторічник, який добре росте на ґрунтах, багатих на вапно: цінна кормова рослина та добрий медонос.
Рід Горошок ( Vicia). Багаторічні, рідше однорічні трави з висхідними або лазячими стеблами. Листки парноперисті, загальна вісь листка закінчується звичайно розгалуженим або нерозгалуженим вусиком, рідше щетинкою.
Квітки зібрані китицями на пазушних квітконосах або поодинокі чи по дві-три в пазухах листків, звичайно сині, фіолетові або лілово-рожеві, майже сидячі. Чашечка з короткою трубкою і з пятьма зубцями, з яких три нижні звичайно набагато довші від верхніх, човник віночка тупий, девять тичинок зрослися нитками в трубку, косо зрізану на верхівці, десята тичинка вільна. Стовпчик на верхівці волосистий. Боби здебільшого багатонасінні, рідше дво-, чотиринасінні.
Великий рід (понад 150 видів), поширений у помірних широтах обох півкуль. Всі вони с цінними кормовими травами. В дикому стані види горошку ростуть на луках, схилах, узліссях, часом як бурян у посівах, більшість їх добре поїдає худоба.
В Україні в природному стані росте 31 вид, з яких найбільше поширені: г. мишачий багаторічник, з довгими китицями голубувато-фіолетових квіток, росте на схилах, луках і полях: г. чотирироздільний (V. tetmspenmi) однорічник, росте на луках, узліссях і нерідко як бурян у посівах; г. вузьколистий (V. angustifolia) однорічний бурян. В культурі найбільш поширеним видом г г. посівний (V. saliva), який дає ніжніш соковитий зелений корм і добре сіно, що містить до 20 % протеїну; у зернівці до 28 о білка. Рідше вирощують г. волохатий (V. villosa). Обидва останні види мають кволе стебло, тому їх висівають в суміші з вівсом та ячменем або житом.
Рід Боби (Faba) представлений одним видом Б. кормові. Які раніше відносили до роду Vicia Vicia tabu. Культурні однорічннки до 1-1,5 м заввишки. Стебло пряме, галузисте від основи, чотиригранне, порожнисте. Листки закінчуються вістрям, з однією-чотирма парами великих сизо-зелених (з восковим нальотом) листочків еліптичної форми. Прилистки до 2 см завдовжки, часто з бурою плямою. Квітки в коротких пазушних китицях, великі, білі з темними плямами і смужками на крильцях. Боби 4-35 см завдовжки, сплюснуті або валикоподібні, голі чи бархатисті, молоді -зелені, зрілі темно-бурі, шкірясті. Насінини великі, 12-20 мм завдовжки, плоскі, овальні чи валикоподібно-вуглуваті. жовті, темно-коричневі або майже чорні. Продовольча і кормова культура.
Насіння містить 28-35 % білка, вживається в їжу сухе і зелене (недозріле). В дикому стані не зустрічається. Як свідчать палеоботанічні знахідки, культивується з камяного віку.
Рід Чина (Lathyrus). Однорічні або багаторічні травянисті рослини. В деяких видів корені бульбовидно потовщені. Стебла прямостоячі, висхідні, іноді чіпляються за допомогою вусиків. Листки з однією або кількома парами листочків, загальна вісь закінчується простим або розгалуженим вусиком або ж вістрям, дуже рідко листочки зовсім не розвиваються, але є розвинені великі листковидні прилистки, або ж листкова вісь дуже розширена і має вигляд листкової пластинки. Квітки в китицях чи поодинокі, на пазушних квітконосах. Чашечка звичайно коротенька, дещо скошена, біля основи часто з опуклішою, з майже однаковими зубцями або ж верхні зубці дещо коротші. Віночок зі значно довшим, ніж крила і човник, прапорцем. Верхня тичинка вільна, а девять інших зрослися нитками в трубочку, на верхівці прямо обрубану. Боби звичайно сплюснуті з боків, рідше майже циліндричні, дво- або багатонасінні. В Україні росте 28 видів чини.
Соя культурна (GJycine max) відноситься до головніших культурних рослин світового значення. Майже половина її посівів вирощують в США, а ще приблизно третина в Китаї. Культивують і на півдні України. В дикому стані невідома. Протеїни сої за амінокислотним складом наближаються до протеїнів мяса. Насіння містить 15-26% жирної олії, яка використовується для виробництва цукерок, соєвого молока, соусів, а також при виготовленні маргаринів, лаків і фарб. Батьківщина сої. ймовірно, Китай, де вона відома не менше 4-5 тисяч років тому. З Китаю соя спочатку потрапила до Японії і Кореї. До Європи завезена в кінці XVIII ст.
Рід Робінія (Robinia). Дерева або кущі з непарноперистими листками. Прилистки видозмінені в колючки або відсутні. Квітки зібрані в пазушні китиці. Чашечка дзвониковидна, з пятьма зубцями, з яких два верхні зрослися між собою. Віночок білий або рожевий, з округлим прапорцем з коротким нігтиком; човник тупий, трохи зігнутий. Тичинок десять, з яких девять зрослися нитками в трубочку. Завязь на ніжці; стовпчик зігнутий, з головчастою приймочкою. Біб довгасто-лінійний, сплюснутий. В Україні росте чотири види робінії. У містах і селах та вздовж шляхів найчастіше культивують у нас робінію звичайну, або білу акацію (Robinia pseudoacacia), що походить з Північної Америки. Росте швидко, посухостійка, добрий медонос. В парках і садах іноді вирощують р. клейку (R. visco