Еколого-ценотичні особливості та представленість родини бобових у флорі України

Курсовой проект - Биология

Другие курсовые по предмету Биология

иростають до тичинкової трубки. Вітрило майже вільне. Девять тичинок зрослися нитками в трубочку, десята тичинка вільна. Завязь сидяча, рідше на ніжці. Боби дрібні, шкірясті, здебільшого однонасінні, дво-. три--, рідше чотири -, шестинасінні, звичайно залишаються захованими всередині чашечки, рідше висуваються з неї і не розкриваються.

У флорі України росте 38 видів конюшини. Більшість видів цього роду є цінними кормовими рослинами, представники яких ростуть на суходільних і заплавних луках, по схилах, на узліссях та в інших місцях, збагачуючи грунт азотом.

 

 

Найбільш поширені в природі і культурі такі види: к. лучна (Т. pratense) яскраво-червоні та пурпурні квітки якої зібрані в головчасті суцвіття: к. гібридна (Т. hybridum) дворічник з невеликими головками і рожевими квітками, к. повзуча (Т. repens) з кулястими головками білих (рідше рожевуватих) квіток і сланким стеблом, від якого відходять повзучі пагони, що укорінюються у вузлах: к. альпійська (Т. alpestre) багаторічник із великими темно-пурпуровими яйцевидними головками; к. гірська (Т. montanum) багаторічник сухих лук і світлих лісів із високо піднятими білими суцвіттями; к. польова (Т. arvense) однорічник сухих схилів із дрібними пухнастими головками; к. золотиста (Т. ашеипі) однорічник з жовто-бурими невеликими головками. Запилюють конюшину бджоли і джмелі. Всі вили її добрі медоноси. Ч культивованих в Україні найвідоміша к. лучна, яку частіше вирощують на Поліссі та в Лісостепу.

Рід Люцерна (Medicago). Однорічні або здебільшого багаторічні травянисті рослини, рідше напівчагарникн.

Листки трійчасті: середній листочок на довшому черешку, ніж бічні: прилистки прирослі до черешка. Квітки сині, лілові або жовті; зібрані короткими, часто головчастими китицями.

Чашечка пятизубчаста: віночок з Тупим човником. Крила (весла) зєднані з човником за допомогою зубця. Верхня тичинка вільна, девять інших зрослися нитками в трубочку. Плід одно- або небагатонасінний біб, нитковидний, серповидний, зігнутий або спірально скручений, гладенький або вкритий шипами чи горбочками. Насінини дрібні, овальні або овально-нитковидні, буруваті чи бурувато-коричнюваті. Рід налічує до 100 видів, з них в Україні росте 20 видів люцерни.

Більшість видів люцерни добрі кормові і медоносні рослини.

Найбільше господарське значення мають: л. посівна (М. sativa), з синіми або ліловими квітками, родом з Кавказу та Середньої Азії, л. румунська (М. rотаnіса), з жовтими квітками, поширена в Лісостепу і Степу, досить посухо- і зимостійка. Обидва види багаторічники, культивуються в Степу та в Лісостепу.

Рід Буркун (Melilotus). Однорічні або дворічні рослини, звичайно з прямостоячими стеблами і довгими пазушними китицями з дрібних квіток. Листки трійчасті, причому середній листочок на довшому черешку, а бічні майже сидячі. Прилистки цілісні або зубчасті. Квітки жовті чи білі, в багатоквіткових китицях. Чашечка дзвоникувата, пятизубчаста. Тичинок десять, з них девять зрослися нитками майже на 2/3 або 3/4 їхньої довжини в трубку, а десята тичинка спаяна з рештою тільки посередині або вільна. Човник віночка тупий. Завязь ланцетна, гола або опушена. Боби в два-чотири рази довші від чашечки, довгасті, овальні, ромбічні або майже кулясті, нерозкривні, опадають разом з чашечкою і плодоніжкою. Насінина одна, рідше дві-три. В Україні росте сім видів буркуну.

З них найбільш поширені б. білий (М. albus), з білими квітками та б. лікарський (М. officinalis), із жовтими квітками. Обидва види мають своєрідний запах, зумовлений наявністю в рослинах кумарину. Ростуть по всій Україні на перелогах, по узліссях, схилах, уздовж доріг, на пустищах тощо. Іноді їх культивують як кормові рослини.

Рід Квасоля (Phaseolus). Великий тропічний рід, який налічує близько 150 видів переважно однорічних рослин з прямим або витким стеблом. В Україні росте два види квасолі. В культурі в Україні найбільше поширена к. звичайна (Ph. vulgans) витка або кущиста однорічна рослина; боби різної форми і довжини; забарвлення і форма насіння також різноманітні; воно містить 22-28 % білків і до 57 % безазотистих екстрактивних речовин. Найкращими вважаються білонасінні сорти. Як декоративну часом розводять к. вогняно-червону (Ph. coccineus) витку однорічну рослину з яскраво- червоними квітками, зібраними в довгі китиці.

Рід Лядвенець (Lotus). Травянисті рослини з трійчастими листками. Прилистки листовидні, наближені до листочків, через що листки здаються пальчастими. На думку деяких ботаніків, листки лядвенцю не мають прилистків, вони вважають останні нижньою парою листочків складного листка. Квітки зібрані в небагатоквіткові зонтики і сидять у пазухах верхніх листків. Чашечка з пятьма майже однаковими зубцями. Віночок з вільними біля основи пелюстками, човник різко загнутий догори, дзьобоподібно загострений. Верхня тичинка вільна. Стовпчик вгору поступово тоншає. Біб лінійно-циліндричний, валикоподібний, прямий або трохи серповидно зігнутий, багатонасінний, розкривається двома стулкаим, всередині іноді з поперечними перегородками. В Україні росте десять видів лядвенцю. Висхідні та лежачі стебла і жовті квітки в головчастих зонтиках має л. український (L. ucrmnicus), який найчастіше росте по всій Україні на луках, схилах і в чагарниках.

Рід Зіновать, Рокитник (Chamaecytisus)

Чагарники з трійчастими листками. Квітки жовті, зібрані в головчасті або китицевидні суцвіття.

Чашечка трубчаста; човник віночка тупий; усі тичинки зрослися в трубочку; стовпчик на верхівці трохи зігнутий. Біб довгастий або лінійний. В У?/p>