Еволюцiя НАТО. Програма "Партнерство заради миру"
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ня. Перше ОбСФднане оперативне командування Allied Command Operation (ACO), якому пiдпорядкованi всi оперативнi командування розташовуСФться в штабi Верховного головнокомандуючого ОВС НАТО в РДвропi бiля р. Монс i вiдповiдаСФ за оперативну дiяльнiсть. ОбСФднане оперативне командування займаСФться розробкою вимог вiдносно проведення короткострокових операцiй. На оперативному рiвнi дiють два постiйнi ОбСФднанi командування сил (JFCs) в РЖталiСЧ i Нiдерландах, якi формують сухопутнi штаби Багатонацiональних обСФднаних оперативно-тактичних сил (МООТС). РЖснуСФ також менш чисельний, проте високоефективний обСФднаний штаб в ПортугалiСЧ (JHQ), що постiйно дiСФ, на базi якого можуть створюватися вiйськово-морськi штаби МООТС. На тактичному рiвнi з тринадцяти зберiгаються шiсть штабiв, покликаних здiйснювати управлiння великими змiшаними зСФднаннями.
Друге командування ОВС НАТО по питаннях трансформацiСЧ Combined Joint Task Force (АСТ), створене замiсть штабу Верховного головнокомандуючого ОВС НАТО на Атлантицi вiдповiдаСФ за функцiональну реорганiзацiю Альянсу. Воно зосередить свою увагу на довгостроковому формуваннi сил. Основна увага вiдводитиметься пiдвищенню взаСФмодiСЧ сил НАТО i поступовому скороченню трансатлантичного розриву в потенцiалах за рахунок обмiну останнiми розробками i результатами дослiджень у сферi нових концепцiй ведення Вiйськових дiй. Командування НАТО по питаннях трансформацiСЧ займатиметься розробками концепцiй i доктрин, пiдготовкою i проведенням експериментiв, визначенням вимог для озброСФних сил в майбутньому, здiйсненням контролю за вiйськовою освiтою i бойовою пiдготовкою, а також розробкою i оцiнкою вимог вiдносно взаСФмодiСЧ пiдроздiлiв i СЧх реорганiзацiСЧ. Командування по питаннях трансформацiСЧ стане засобом синхронiзацiСЧ в рамках нацiональних програм i розвитку озброСФних сил вiдносно створення ефективнiших обСФднаних бойових структур i сприятиме пiдвищенню взаСФмодiСЧ, яка кiнець кiнцем може забезпечити надiйне i гнучке виконання нових завдань при проведеннi коалiцiйних дiй вiдносно протистояння новим погрозам.
2. Мета НАТО
Мета НАТО, згiдно офiцiйним документам альянсу, полягаСФ в колективнiй оборонi своСЧх держав-членiв, що утворюСФ основу для збереження свiту i забезпечення безпеки в майбутньому, проте, пiсля змiн, подiям в РДвропi в девяностi роки, НАТО вважаСФ себе основою процесу розширення безпеки i стабiльностi в РДвропi в цiлому.
РЖнструментом цього називаються: процес розширення членства в органiзацiСЧ; надання новоСЧ форми вiйськовим структурам НАТО для виконання нових функцiй в областi управлiння кризисними ситуацiями, сприяння мiру i пiдтримка свiту в СФвропейсько-атлантичному регiонi; активнiша участь СФвропейських краСЧн в справi забезпечення безпеки.
У 90-i роки НАТО встановило партнерськi стосунки з багатьма краСЧнами, що не входять в НАТО, з декларованою метою створення вiдкритiшоСЧ РДвропи, де зведено до мiнiмуму недовiря i вiдсутнiсть взаСФморозумiння.
Головною в цiй справi СФ програма, партнерство ради свiту, сприяюча розвитку спiвпрацi мiж союзниками по НАТО i 26-у державами-партнерами, в рамках якоСЧ проводиться широкий круг заходiв, повязаних iз забезпеченням безпеки.
Порада атлантичного для СФвро партнерства (СЕАП), в яку входять 46 краСЧн, включаючи держави член НАТО, утворюСФ полiтичну основу ПРМ i СФ форумом для обговорення питань, повязаних з безпекою. Глави держав i урядiв 46 краСЧн провели сесiю СЕАП на вищому рiвнi у Вашингтонi, наступного дня пiсля зустрiчi на вищому рiвнi НАТО.
3. Основнi iсторичнi причини розширення НАТО
Основнi iсторичнi причини розширення НАТО полягають в наступному: а) Криза iдентичностi альянсу i загроза його СФдностi на початку 1990-х рокiв. Поворот радянськоСЧ зовнiшньоСЧ полiтики на 180 градусiв, розвиток системи угод по контролю над озброСФннями, а потiм i зникнення одне з полюсiв бiполярноСЧ системи привели до того, що вихiдна мiсiя НАТО, зафiксована у Вашингтонському договорi 1949 р., - колективний захист вiд зовнiшньоСЧ загрози - перестала виправдовувати iснування альянсу. НАТО все бiльше розглядалася як iнструмент пiдтримки американськоСЧ вiйськовоСЧ присутностi в РДвропi, необхiднiсть якоСЧ бралася пiд сумнiв впливовими полiтичними силами у ФранцiСЧ, Нiмеччинi, РЖталiСЧ i самих США. На початку 1990-х рокiв зусилля перш за все ФранцiСЧ по формуванню захiдноСФвропейськоСЧ оборонноСЧ iдентичностi на основi ЗЕС i нiмецького для франко вiйськового корпусу, здавалося, створювали реальну альтернативу НАТО. Одночасно Париж i ряд iнших столиць краСЧн-членiв НАТО наполягали на призначеннi представника групи середземноморських краСЧн командуючим пiвденним флангом озброСФних сил альянсу (замiсть американця). Нездатнiсть адмiнiстрацiСЧ Дж.Буша запропонувати нову стратегiю розвитку альянсу ослабляла СЧСЧ авторитет в Пiвнiчноатлантичнiй порадi, в якiй складалося несприятливе для Вашингтона i Лондона спiввiдношення сил. Створювалося враження, що НАТО як бюрократичний iнститут i спiвтовариство вiйськово-полiтичних елiт виявилася пiд загрозою тихого вiдмирання або розпаду на самостiйнi для поло одиницi. У цiй обстановцi нестабiльнiсть комунiстичного для поста простору i прагнення проамерикански налагоджених урядiв ЦентральноСЧ i СхiдноСЧ РДвропи по вступу до альянсу, давали прибiчникам збереження вiйськовоСЧ присутностi США в РДвропi i брюссельським чиновникам останню можливiсть виявитися такими, що зажадалися iсторiСФю, а заразом змiнити конфiгу
Copyright © 2008-2014 studsell.com рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение