Друга світова війна: бойові дії та опірний рух
Методическое пособие - История
Другие методички по предмету История
p>
Бесіда за питання.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
1. Нацистський новий порядок в Європі.
Розповідь учителя.
Окупація країнами-агресорами значних територій в Європі Азії, Африці супроводжувалась встановленням нового порядку, основним ним змістом якого було забезпечення панування загарбників Цей порядок базувався на нещадному терорі й насильстві. Автрія, Чехословаччина, Польща, Югославія, Люксембург, Греція ліквідовані. У Голландія, Данії, Норвегії, Бельгії, Франції до влади прийшли профашистські (колабораціоністські) уряди.
Окуповані радянські території були розділені на три частини Тилові райони німецьких груп армш було передано під управління воен Командування, а інші підпорядковано східному міністерству на чолі з Розенбергом і поділено на два рейхскомісаріати - Остланд (Прибалтика і більша частина Білорусії) та Україна. Західноукраїнські землі були приєднані до польського генерал-губернаторства.
Нацисти прагнули створити на завойованих територіях життєвий простір Для німецької нації. Місцеве населення мало бути перетворене по суті на рабів, інтелігенція знищувалась. На окуповані території планувалося переселити близько 10 млн. німців. Серед місцевого населення передбачалося залишити близько 14 млн. осіб, решта підлягала знищенню. Одна з перших колоній німецьких переселенців була створена в районі Вінниці.
Головними засобами, якими фашисти користувалися підчас утвердження свого панування, було нацьковування одних націй на інші та фізичне винищення. Такі народи, як цигани та євреї, підлягали повному знищенню.
З окупованих територій до Німеччини вивозилося продовольство і сировина, інші матеріальні цінності. Населення окупованих територій спочатку взагалі не отримувало платні за свою працю, згодом влада стала наділяти їх мізерними пайками. У жахливих умовах перебували 5,5 млн. радянських військовополонених, 3,5 млн. з них загинуло. З період 19411944 рр. з ворожого полону втекло 450 тис. радянських солдатів і офіцерів, хоча значна їх частина була схоплена, а ті, кому пощастило втекти, стали до лав руху Опору у різних країнах Європи.
Жодна армія світу не знала таких масштабів втеч з полону. Для використання у Німеччині дешевої робочої сили проводилися депортації працездатного населення. Близько 4,9 млн. мешканців окупованих областей СРСР опинилися на чужині в тяжких умовах життя (остарбайтери), з яких 1,4 млн. загинуло в неволі. Усього жертвами окупації стали 10 млн. осіб (3180 тис. осіб в Україні, 1360 тис. осіб у Білорусії). Економіка окупованих країн стала придатком воєнної машини Німеччини. Важливим елементом у насадженні нового порядку були концентраційні табори, до яких відправляли всіх невдоволених і тих, кого нацисти вважали небезпечними для свого режиму. На території Європи налічувалося близько 30 концтаборів. Найбільші з них Дахау, Бухенвальд, Майданек, Освенцим. Це були справжні фабрики смерті, де загинули мільйони людей.
Окупаційна політика Японії була дещо іншою, але суть залишалася такою. Агресивні устремління прикравалися лозунгами Звільнемо Азію від білих колонізаторів, Створення процвітаючої Азії. Але перші місяці окупації Азії Японією довели, що лише змінилися колонізатори, бо Японія безсоромно грабувала загарбані тер-її.
Після запровадження нових порядків, поневолені народи стали на боротьбу проти ворога.
Голокост
Розповідь учителя..
Антисемітська політика, яку проводили нацисти після приходу до влади в Німеччині в 1933 р., на початку Другої світової війни набула ще більш жахливого вигляду. Почалося планомірне і систематичне знищення єврейського населення Європи. Цей процес отримав назву Голокост (у перекладі з давньогрецької усеспалення). За роки Голокосту загинуло 6 млн. євреїв (в Україні 1,4 млн.). Це складало близько 63 % європейського і 36 % світового єврейства. Не існує єдиної точки зору щодо періодизації Голокосту. Одні дослідний вказують, що період систематичного масового знищення тривав протягом 1933-1945 рр., інші в 19411945 рр.
Відразу після загарбання Польщі, де проживала одна з найбільших єврейських громад, усе єврейське населення було переселені у спеціально створені гетто (відокремлені від зовнішнього світу поселення з мінімальними умовами життя), а їх власність конфіскована. Створення гетто переслідувало лише одну мету подальше повне знищення їх мешканців. З нападом на СРСР нацисти приступили до остаточного вирішення єврейського питання. Спочатку повному винищенню підлягали євреї, що проживали на території СРСР, а згодом і всієї Європи (близько 11,5 млн. осіб).
У слід наступаючої німецької армії рухалися спеціально створені чотири айнзацгрупи (дві з них С і D, діяли в Україні), які мали знищувати ворожі елементи, особливо євреїв. Уже перші місяці війни позначилися масовими знищеннями євреїв у Литві, Білорусії, Україні. Символом цього процесу стала трагедія у Бабиному Яру (2930 вересня 1941 р.). Але методи масових вбивств, які використовували айнзацгрупи, нацистами були визнані неефективними для остаточного вирішення єврейського питання. Айнзацгрупами було знищено близько 750 тис. євреїв. У січні 1942 р. нацистське керівництво прийняло рішення про створення на території Польщі шести таборів смерті, обладнаних газовими камерами і крематоріями (Треблінка, Собібур, Майданек, Освенцім та ін.). у таборах смерті не було бараків для увязнених, які існували в ко