Драматургiя i театр в УкраСЧнi в XIX столiттi
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
кого входило десять провiдних акторiв, що колегiально вирiшували питання репертуару, маршруту, найму i звiльнення, диiиплiни. Трупа вiдновила вистави попереднiх рокiв, iнiенiзувала новi пСФси РЖ.Карпенка-Карого Бондарiвна, Розумний i дурень, Наймичка, Безталанна, Мартин Боруля. За роки своСФСЧ дiяльностi (1885-1888) трупа вiдвiдала понад двадцять мiст УкраСЧни, а також Петербург i Москву, де користувалася дiйсно трiумфальним успiхом.3
Трупа М.Старицького (РД.Боярська, О.Вiрина, М.Манькiвська, В.Грицай, Ю.Косиненко, Л.Манько, Л.Лiницька, Ю.Шостакiвська та iн.) також базувалася на товариських засадах. РЖдейнi та органiзацiйнi принципи, запровадженi Кропивницьким i Старицьким пiд час СЧхньоСЧ спiльноСЧ роботи, i тут залишилися в силi. За роки своСФСЧ дiяльностi (1885-1891) трупа вiдновила вистави Наталка Полтавка, Назар Стодоля, Сватання на Гончарiвцi, Глитай, або ж павук, Дай серцю волю, заведе в неволю, Доки сонце зiйде, роса очi виСЧсть, За двома зайцями, Запорожець за ДунаСФм, Чорноморцi, Утоплена, Гаркуша. Крiм того, репертуар поповнився пСФсами Не судилось, Юрко Довбиш, Крути, та не перекручуй та iн. М.Лисенко написав музику до вистав Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорницi, Рiздвяна нiч, Нiч пiд РЖвана Купала. Трупа розширила територiальнi межi дiяльностi украСЧнського театру: вона гастролювала у Криму, на Кубанi, Поволжi, в Польщi, БiлорусiСЧ, на Кавказi, вiдвiдала Москву та Петербург. Сприйнявши кращi здобутки тодiшнього репертуару, колектив торував новi шляхи в напрямi порушення суспiльно значущих питань, вiдiграв значну роль у дальшому розвитку музичного жанру, пiднiс мистецтво театральноСЧ режисури.1
У подальшому кращi традицiСЧ перших украСЧнських професiйних колективiв продовжили новi великi трупи: М.Садовського (дiяла з 1888 по 1898 р.), М.Кропивницького (1888-1893; 1894-1900), П.Саксаганського та РЖ.Карпенка-Карого (1890-1909). РЗхню основу складало сузiря вiдомих нам акторiв. Зявилися й новi талановитi сили Ф.Левицький, Г.Борисоглiбська, РЖ.Загорський, Д.Гайдамака, В.Марченко, РЖ.Маряненко та iн.
Крiм великих драматичних колективiв, у 80-90-х роках на УкраСЧнi дiяло кiлька десяткiв украСЧнсько-росiйських труп, створених колишнiми акторами. УкраСЧнськi провiнцiальнi трупи часто гастролювали за межами УкраСЧни. Так, трупа Г.О.Деркача на протязi 20 рокiв успiшно виступала в рiзних мiстах ЦентральноСЧ РосiСЧ, Уралу, Сибiру. У 1893 роцi вона побувала на гастролях у ФранцiСЧ, показавши у Парижi Наталку Полтавку та Назара Стодолю.2
Розвивалося в УкраСЧнi також i росiйське театральне мистецтво. У великих мiстах, де iснували спецiальнi театральнi примiщення, грали сезоннi росiйськi трупи. Серед них глибоким, творчим пiдходом до постановки вистав у 80-тi роки видiлялась трупа М.М.Синельникова у Харковi. Багаточисленнi росiйськi мандруючi трупи гастролювали у невеликих мiстах та мiстечках (Н.Х.Рибакова, РЖ.П.Киселевського, М.Т.РЖванова-Козельського та iн.). 3
1891 р. у КиСФвi був органiзований перший постiйний росiйський театр М.Соловцова. Театр вiдрiзнявся високим професiоналiзмом акторiв (М.П.Рощин-РЖнсаров, РД.Я.НСФдСФлiн, О.А.Пасхалова та iн.). Вiн знайомив глядачiв з кращими образами росiйськоСЧ драматургiСЧ пСФсами М.В.Гоголя, Л.М.Толстого, А.П.Чехова.4
У 60-90-тi роки значнi змiни вiдбулися у розвитку театрального мистецтва СхiдноСЧ Галичини. 29 березня 1864 р. у Львовi засновано украСЧнський професiйний театр Руська бесiда, який очолив О.Бачинський. Його репертуар складався iз творiв надднiпрянських i захiдноукраСЧнських письменникiв, кращих зразкiв СФвропейськоСЧ драматургiСЧ. Колектив успiшно гастролював у мiстах СхiдноСЧ Галичини та ПiвнiчноСЧ Буковини. Однак незабаром через гостре суперництво мiж москвофiлами i народовцями за вплив на нього театр почав занепадати. Його пiднесенню багато в чому сприяв М.Кропивницький, який у серединi 70-х рокiв працював тут за запрошенням. Саме тодi захiдноукраСЧнськi глядачi познайомилися з новими пСФсами украСЧнськоСЧ та росiйськоСЧ класики. У театрi з успiхом ставилися пСФси Ревiзор, Женитьба М.В.Гоголя, Свадьба Кречинского А.В.Сухого-Кобилiна, Гроза О.М.Островського. Згодом були поставленi Безталанна, Мартин Боруля РЖ.К.Карпенка-Карого, Лимерiвна Панаса Мирного, Украдене щастя РЖ.Я.Франка, "асть тьмы Л.М.Толстого та iншi пСФси. У театрi виросли талановитi актори РЖ.Гриневицький, М.Романович та iн. 1
Багато зусиль для розвитку театральноСЧ культури СхiдноСЧ Галичини доклав РЖ.Франко. У своСЧх статтях i театральних рецензiях вiн виступав за дiйсно народний театр, який би сприяв розвитковi освiти трудящих, став би школою життя. РЖван Франко рiзко критикував неостроумные комедии и псевдоисторические драмы.
Загалом украСЧнський театр другоСЧ половини XIX ст. досяг глибокоСЧ народностi, нацiональноСЧ своСФрiдностi, змiстовностi, великоСЧ критично-викривальноСЧ сили i високоСЧ художньоСЧ довершеностi. 2
Висновок
Незважаючи на адмiнiстративно-цензурнi утиски царського уряду, украСЧнська драматургiя i театральне мистецтво досягли високого рiвня розвитку. Це сталося завдяки подвижницькiй творчiй дiяльностi видатних письменникiв i майстрiв iени. УкраСЧнська драматургiя розвивалася в ходi виникнення й становлення нацiонального театру, була нерозривно звязана з ним загальними iнтересами. УкраСЧнська драматургiя спиралася на кращi здобутки усiСФСЧ лiтератури, на