Драматургiя i театр в УкраСЧнi в XIX столiттi
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ськоСЧ недiльноСЧ школи, органiзований В. Лободою та iн. Восени 1859 р. розпочав свою творчу дiяльнiсть самодiяльний драматичний колектив у КиСЧвському унiверситетi (М.П.Старицький, М.В.Лисенко, П.П.Чубинський та iн.). З 1861 по 1866 р. багато вистав у Чернiговi показав аматорський колектив пiд назвою Товариство, любляче рiдну мову. Активну участь у його органiзацiСЧ брали Л.РЖ.Глiбов, О.В.Маркович, О.М.Лазаревський та iн. 1871 р. цей театр пiд керiвництвом РЖ.Лагоди вiдновив свою дiяльнiсть та проiснував до кiнця столiття. Великим успiхом користувався Сумський аматорський театр (1865-1875 рр., керiвник В.Бабич).
1872 р. виник Перший музично-драматичний гурток м. КиСФва (М.П.Старицький, М.В.Лисенко, П.П.Чубинський, О.О.Русов, О.РЖ.Левицький та iн.), який iснував майже десять рокiв, незважаючи на заборони й утиски. У 60-70-х роках дiяли аматорськi театри у Бобринцi та РДлисаветградi. Саме в них починали свою дiяльнiсть М.Л.Кропивницький та РЖ.К.Карпенко-Карий. Чимало аматорських колективiв виникаСФ у мiстах i селах, на промислових пiдприСФмствах у 80-90х- роках.1
Загалом, аматорськi театри пiдготували ТСрунт для розвитку професiйного украСЧнського театру. Щоправда, у 70-тi роки вiн до кiнця ще не сформувався через перепони, полiтики притиснень й заборон, що чинилися царським урядом. Вираженням цiСФСЧ полiтики був Емський акт вiд 18 травня 1876 року, який вимагав запретить также разные iенические спектакли на малорусском наречии, а также печатание на нем текстов к музыкальным нотам.2
Переслiдування театру призвело до того, що бiльшiсть аматорських й професiйних труп спинили ставити украСЧнськi пСФси. Це викликало невдоволення й обурення не тiльки передовоСЧ спiльноти УкраСЧни, але й прогресивних кiл всiСФСЧ РосiСЧ. Так, видатна росiйська актриса Г.Н.Федотова в знак протесту проти шовiнiстськоСЧ урядовоСЧ полiтики в областi мистецтва у 1877 роцi обрала для свого бенефiсу драму Т.Г.Шевченка Назар Стодоля.
Побоювання стосовно надмiрностi Емського акту висловили навiть представники чиновницько-бюрократичного апарату. КиСЧвський, подiльський та волинський генерал-губернатор у докладнiй запиii до мiнiстерства внутрiшнiх справ у 1881 роцi зазначав, що указ викликав засудження усiх взагалi людей, якi не спiвчувають принциповi беззасновних притиснень, особливо при заборонах виконання на малоруському говорi iенiчних вистав й музики. У 1881 р. царський уряд розiслав губернаторам розяснення, в якому СЧм пропонувалось самим вирiшувати, дозволяти або забороняти малороссийские пСФси. Це вiдкривало певнi можливостi для органiзацiСЧ украСЧнського театру. 1
1882 р. М.Кропивницький створив першу украСЧнську професiйну трупу. До неСЧ були запрошенi актори-професiонали i аматори К.Стоян-Максимович, РЖ.Бурлака, М.Садовський, Н.Жаркова, О.Маркова, М.Заньковецька, Л.Манько, О.Вiрина, А.Максимович. До СЧСЧ репертуару увiйшли Наталка Полтавка РЖ.Котляревського, Назар Стодоля Т.Шевченка, Чорноморцi М.Старицького, Сватання на Гончарiвцi та Шельменко-денщик Г.Квiтки-Основяненка та iн. М.Кропивницький поповнив його своСЧми пСФсами Глитай, або ж павук, Доки сонце зiйде, роса очi виСЧсть, етюдом По ревiзiСЧ. Вистави трупи рiзко видiлялися на тлi тодiшнього театру як змiстом, так i виконанням. Кропивницький-режисер прагнув до iдейно-художньоСЧ цiлiсностi спектаклiв, до гармонiйного поСФднання таких компонентiв, як акторська гра, художнСФ оформлення, музика, спiви, танцi. Кошти трупи складалися лише з касовоСЧ виручки. Колектив не мав стацiонарного примiщення i був приречений на мандрiвне життя.
У 1883 роцi директором трупи став М.Старицький, а М.Кропивницький залишився режисером i актором. ОбСФднання найвидатнiших дiячiв украСЧнського театру благотворно вiдбилося на творчому зростанню трупи. РЗСЧ склад поповнився новими талановитими акторами (М.Садовська-Барiлоттi, Г.Затиркевич-Корпинська, П.Саксаганський, РЖ.Карпенко-Карий, В.Грицай, Ю.Косиненко, М.Манкiвський та iн.), а репертуар новими постановками (За двома зайцями М.Старицького, Запорожець за ДунаСФм С.Гулака-Артемовського, Утоплена М.Старицького та iн.). За короткий час молодi актори стали видатними майстрами iени.
Безпосередню пiдготовку музичних та вокальних сил трупи здiйснював М.Лисенко. Вона могла ставити й опернi спектаклi. У 1885 р. трупа, яка налiчувала близько ста осiб, роздiлилася на двi пiд керiвництвом М.Кропивницького i пiд керiвництвом М.Старицького.
У трупi М.Кропивницького були зiбранi найталановитiшi сили тодiшнього украСЧнського театру: М.Заньковецька, М.Садовський, П.Саксаганський, М.Садовська-Барiлоттi, Г.Затиркевич-Корпинська, А.Максимович, РЖ.Загорський, А.ПереверзСФва, О.Маркова, Д.Мова, П.Карпенко, Л.Квiтка та iн. Серед них видiлявся сам засновник трупи Кропивницький чудовий виконавець як комедiйних, так i драматичних ролей. В скарбницю мирового мистецтва увiйшов створений ним героСЧчний образ Тараса Бульби.1
Велика украСЧнська актриса М.К.Заньковецька натхненно розкривала тему жiночоСЧ долi. Вона була першою виконавицею головних ролей у пСФсах Безталанна, Наймичка РЖ.К.Карпенка-Карого, Доки сонце зiйде, роса очi виСЧсть М.Л.Кропивницького, Циганка Аза М.П.Старицького, Лимерiвна Панаса Мирного. Неповторнi, своСФрiднi характери створив Н.К.Садовський (Назар у пСФсi Назар Стодоля Т.Г.Шевченка, Микола у пСФсi Наталка Полтавка РЖ.П.Котляревського та iн.).2 Керiвник запровадив нову систему органiзацiСЧ трупи товариство на паях, до я