Дослідження престижу права та закону
Контрольная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие контрольные работы по предмету Юриспруденция, право, государство
ть не є конкретним правом, а соціально визначеною можливістю людини бути носієм всіх тих прав і обовязків, які обумовлені обєктивним правом.
У свою чергу, дієздатність як складова правосубєктності є визначеною в законі здатністю особи своїми власними діями набувати і здійснювати права та обовязки. Основні форми її існування угодоздатність (здатність особисто здійснювати цивільно-правові угоди) і деліктоздатність (обумовлена законом здатність нести юридичну відповідальність за правопорушення) виникають внаслідок певних соціальних обставин і умов. Так, якщо правоздатність громадянина виникає з моменту його народження, то дієздатність із досягненням певного віку (соціально-демографічна умова); для психічно хворих та неповнолітніх осіб, які не є дієздатними через невідповідність певним соціопсихологічним і віковим ознакам, цивільне право навіть вводить інститут уповноваженого представника, який своїми діями має представляти інтереси недієздатного учасника правовідносин.
Правоздатність і дієздатність це, безумовно, соціоюридичні властивості, які відбивають закономірні процеси зростання ролі права і соціальної відповідальності особи перед суспільством. Масштаби, різновиди та межі правоздатності субєкта визначаються закономірностями розвитку суспільства, обумовлені характером економічного та політичного ладу, рівнем цивілізованості та демократизму громадського життя. Слід враховувати, що правовідносини це не тільки центральний механізм правового регулювання, а й різновид суспільних відносин, тому їм притаманні не тільки формально-юридичні, але й соціальні ознаки. Розглянемо їх послідовно.
1. Сторони правових відносин завжди володіють субєктивними правами і несуть соціальні зобовязання. Зміст правовідносин формується внаслідок волевиявлення їх учасників (які є, водночас, соціальними субєктами), дії юридичних норм та у відповідності до рішень правозастосовних органів. Слід зважати на те, що найчастіше правове регулювання здійснюється без втручання правозастосовника, і навіть за умов відсутності нормативно-правового підґрунтя правові відносини реалізуються при недоліках законодавства на основі загальноприйнятих соціальних чи диспозитивних норм.
- Правові відносини є такими суспільними відносинами, за яких здійснення субєктивного права і виконання обовязків забезпечені можливістю державного примусу, що за своєю природою є соціально-політичною функцією держави. Хоча у більшості випадків здійснення субєктивного права і виконання обовязків субєктами правовідносин відбувається без застосування заходів державного примусу.
- Правовідносини постають у вигляді певного суспільного звязку, міра конкретизації якого може бути різною. Так, правовідносини, що виникають безпосередньо із закону, конкретизуються мінімально, тому що всі адресати юридичної норми рівнозначно спрямовані на будь-яких субєктів права (типовим прикладом є конституційні права і свободи громадян). Вищий ступінь конкретизації правовідносин (середній чи максимальний) наявний за умов, коли індивідуалізується не тільки субєкт, але й обєкт правовідносин і зміст правового звязку між ними.
Всі зазначені елементи структурного складу правовідносин субєкт, обєкти і зміст правового звязку за сутністю своєю є соціальними феноменами чи обставинами. Вони реалізуються у будь-яких галузях суспільного буття економіці, політиці, культурі, соціальній сфері тощо.
З погляду соціологічного підходу важливо зясувати соціальну цінність правоздатності. З одного боку, правоздатність сама собою ніякого реального блага не надає, це тільки "право на право", можливість визнання індивіда рівноправним членом суспільства. Однак право таким чином веде до встановлення елементарної юридичної справедливості й усунення соціальної дискримінації.
За сумою переважно соціальних ознак слід чітко відрізняти правоздатність від субєктивного права:
- правоздатність є невідємною від особи, не можна людину лишити правоздатності або обмежити її з певних причин;
- правоздатність не залежить від віку, статі, професії, етнічної належності, місця проживання, достатку й інших життєвих умов;
- правоздатність не передається, її не можна делегувати іншим; отже, вона є первинною щодо субєктивного права, вихідною і відіграє роль його передумови.
Можна виявити опосередкований звязок окремих видів правоздатності з соціальними чинниками. Так, загальна правоздатність виступає як принципова здатність особи мати будь-які права та обовязки, що передбачені чинним законодавством. Галузева правоздатність надає можливості набувати су-бєктивні права у певних галузях права з приводу конкретно-соціальних сто-сунків (це галузі трудової, виборчої, шлюбної правоздатності тощо). Врешті, спеціальна (професійна чи посадова) правоздатність є такою, що потребує спеціальних знань, повноважень або таланту (наприклад, судді, лікаря, вченого, керівника установи, митця-артиста тощо). Крім того, правоздатність організацій, юридичних осіб також є спеціальною, тому що визначається метою і завданнями їх діяльності, зафіксованими у відповідних документах.
3. Механізм соціальної дії права. Соціальні функції права
Суспільство являє собою єдиний, цілісний організм, систему взаємодіючих соціальних груп, що має складну організацію. Інтегративною організуючою основою при цьому виступають серед інших організуючих факторів соціальні цінності, зокрема