Договір дарування за російським законодавством
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
я від обовязку). Причому предмет дарування є не будь-які, а лише деякі юридичні дії: прощення боргу (якщо дарувальник звільняє обдарованого від обовязку перед самим собою), переведення боргу (якщо дарувальник переводить на себе зобовязання обдарованого перед третьою особою), прийняття на себе виконання зобовязання (якщо дарувальник виконує зобовязання за обдарованого і від його імені). Всі ці дії обєднує лише те, що вони спрямовані на збагачення обдарованого, тобто збільшення його майна. Але навряд чи буде цього достатньо для їх включення в предмет дарування. По-перше, збагачення обдарованого можливе в різних правових формах, які не вичерпуються лише випадками звільнення його від обовязків. Так, безоплатна передача майна у користування (позичка), безсумнівно, збагачує ссудополучателя, так як він зберігає суму орендної плати. Але від цього позичка не перетворюється на дарування. По-друге, підстава та процедура прощення, переведення боргу, прийняття на себе виконання настільки різні, що їх обєднання під дахом дарування вкрай штучно. Предметом договору дарування можуть виступати будь-які речі, не вилучені з обігу, в тому числі і такі специфічні, як гроші і цінні папери. Дарування речей, обмежених в обороті (наприклад, мисливської зброї), не повинно порушувати їх специфічного правового режиму, тобто обдарованим може виступати лише уповноваженою на володіння відповідної річчю особа (наприклад, член суспільства мисливців чи мисливець, що має ліцензію). Майнові права, що є предметом дарування, можуть мати як зобовязальний (права вимоги), так і речовий характер. Потрібно мати на увазі, що деякі майнові права взагалі не можуть відчужуватися, наприклад вимоги про аліменти або про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоровю (ст.383 ГК РФ). Інші права, наприклад сервітути, в силу своєї природи не можуть бути предметом самостійного відчуження, тобто передаватися у відриві від обслуговується ними речі. Аналогічно і права, втілені у документарних цінних паперах, можуть бути подаровані лише разом із самою цінним папером (дарування відбувається шляхом вручення представницькою цінного паперу або у формі індосаменту, якщо папір є ордерної) [4, С.122]. В останні роки вітчизняна цивілістика стала виділяти у низці обєктів цивільних прав інформацію. За своєю природою інформація близька до результатів інтелектуальної (творчої) діяльності як обєктів прав, але не ідентична ім. Права на інформацію (на її отримання, розповсюдження і т.п.) можуть виступати предметом угод, у тому числі дарування, поряд з іншими майновими правами. Потрібно мати на увазі, що деякі майнові права взагалі не можуть відчужуватися, наприклад вимоги про аліменти або про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоровю (ст.383 ЦК). Інші права, наприклад сервітути, в силу своєї природи не можуть бути предметом самостійного відчуження, тобто передаватися у відриві від обслуговується ними речі. Права, втілені в документарних цінних паперах, можуть бути подаровані лише разом із самою цінним папером (дарування відбувається шляхом вручення представницькою цінного паперу або у формі індосаменту, якщо папір є ордерної). Дарування прав щодо третіх осіб відбувається у формі їх поступки - цесії, з дотриманням норм ст.382 - 390 ГК РФ. Складніше йде справа з регулюванням дарування майнових прав у відношенні самого дарувальника. Такі права, в принципі, можуть або існувати у третіх осіб до моменту дарування, або виникати у обдарованого на основі договору дарування. Однак у першому випадку дарувальник не може поступитися права, оскільки вони йому не належать. У другому випадку право обдарованого виникають вперше в силу самого договору дарування. Але поступитися можна лише таке право, яке раніше вже належало кредитору в силу зобовязання, що виникло до моменту поступки (п.1 ст.382 ЦК РФ), отже, дарування права щодо самого дарувальника цесією не є. Не можна тому погодиться з твердженням М.І. Брагінського про те, що дарування права завжди повязане з його поступкою [9, С.62]. Розглянемо реальний договір дарування, за яким дарувальник передає обдарованому право користування будь-якої своєї річчю. Цей договір укладається у момент передачі права (тобто закріплення права за обдарованим).
Але дарування майнового права відносно себе самого в той же час означає і прийняття на себе кореспондуючих обовязків перед обдарованим (у нашому прикладі це - обовязок щодо передачі речі у безоплатне користування). Отже, тут реальний договір дарування породжує зобовязання, змістом якого є не передача дару (дар, тобто право, вже переданий), а виконання будь-яких інших дій. Аналогічна картина спостерігається й у всіх інших випадках дарування майнового права відносно самого дарувальника: виникає нове зобовязання, зміст якого визначається характером подарованого права і може мати мало спільного з первісним договором дарування.
Таку ситуацію навряд чи можна вважати нормальною. Більшість зобовязальних прав має терміновий характер, тому виступаючи предметом договору дарування, вони ставлять під сумнів його традиційні властивості безстроково і безповоротності. Чинний ЦК цілком допускає дарування права на певний (навіть дуже короткий) термін. Це, наприклад, має місце, коли дарувальник поступається своїм правом щодо третьої особи незадовго до припинення відповідного зобовязання. Звільнення від майнового обовязку, як один з варіантів дарування, може здійснюватися різними способами. Звільнення від обовязк?/p>