Діяльність ОУН-УПА на території Вінниччини

Информация - История

Другие материалы по предмету История

обі руку і був випущений, як інвалід, на волю. Досвідчений хірург зробив йому операцію, і його за рішенням ОУН направили керувати ткацькою фабрикою на Підзамчі у Львові. Став він і головою спортивного студентського товариства. В той час у Польщі посилюються шовіністичні тенденції, здійснюється пацифікація. У Львові ОУН стала на захист українських установ. Цим протистоянням і керував Омелян. Згодом він був і головою Українського комітету та організовував молодь на Холмщині. Про подальшу діяльність чоловіка дружина не знає нічого, але, як відомо, в цей час Омелян Грабець стає на шлях військової боротьби в 1941р. стає членом Головного Військового штабу ОУН та Командиром Головного Військового осередка, займаючи одночасно пост Провідника Центральної Округи ОУН на Східньо-Українських землях. В 1943 р. стає командиром УПА-Південь. Загинув у бою з фронтовими частинами "заградітєльних" відділів НКВД 10 червня 1944 р. біля с. Микулинці Вінницької обл.

 

Висновок

 

Ймовірно, завданням історії не є намагання вияснити, хто був героєм, а хто злочинцем. Герої як приклади для молоді це педагогіка та пропаганда, а злочинцями займаються юристи. Завдання історії полягає у встановленні системи координат, в яких діяли певні історичні особи та групи осіб. Ці координати постійно змінювалися в ході ДСВ. В тих складних умовах тільки ОУН-УПА мали політичну і державницьку програму боротьби за незалежну Україну. Якщо стати на таку позицію, то стане зрозумілим, що деякі неоднозначні дії і ситуативні союзи ОУН в умовах трифронтової війни були виправдані. Не слід замовчувати і факту, що ОУН була авторитарним рухом, але чи могло бути інакше у ході жорстокого зіткнення світових тоталітарних систем.

Звичайно, більш активно УПА боролась проти німців у 1942-1943 рр. У ці роки гітлерівське командування офіційно розглядало УПА як ворога, хоча в Німеччині не було однозначного ставлення до ОУН. Німці та українці намагались використовувати один одного. Більша частина всіх цих тимчасових домовленостей, ще потребують серйозного дослідження.

В 1943-44 рр. УПА намагалось уникати прямих зіткнень з німецько-фашистськими військами. Це яскраво прослідковується і в діяльності УПА-Південь, більша частину операцій якої була спрямована проти радянських органів влади та військ НКВС. В час зміни історичних координат 1943-44 рр. корінного перелому в ході ДСВ і наступу Червоної Армії ОУН-УПА стали вважати німців меншим злом, хоча це було і не так. Коли УПА воювала проти "совітів", складалось враження, що вони тим самим підтримували німців. Саме ця обставина викликає неоднозначне ставлення у частини суспільства. Людей, вихованих у дусі радянської тенденції не можна перконати у іншій версії, тому що вони знаходяться у іншій системі координат, де немає місця українській державності. Але на війні практично ніколи не буває чіткої картини: ось добро, а ось зло; війна це завжди дуже складне переплетення ідей, вчинків, успіхів і невдач.

Вивчаючи вказану тему, автор звернув увагу на певні прогалини у дослідженні діяльності ОУН і УПА на Поділлі. Це стосується, наприклад, діяльності похідних груп у 1941 році: як проходили процеси формування органів влади, створення поліції, преси, системи освіти і якою була реакція на них жителів Поділля. В доступних автору публікаціях відчувається певна суперечність викладу подій та їх наслідків.

Дослідження вінницьких істориків Григорчука П., Мазила І., Малигіна А. встановили факти активної боротьби націоналістичного підпілля і партизанських загонів УПА на території Поділля. На діяльність українських націоналістів негативно впливали такі обєктивні чинники: активна діяльність німецьких спецслужб, відносно низький рівень національної самосвідомості місцевого населення, опанування терену області радянськими партизанами.

 

Список використаної літератури

 

1. Омелян Грабець у спогадах бойових друзів та родини. Коломия, 2001.

2. Малигін А. "Повстанський рух на Вінниччині в 1942-1944 рр." - Тези доповідей і повідомлення 19 Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції. В., 1997 р.

3. Мазило І. "До питання про ОУН-УПА на Вінниччині" - Тези доповідей і повідомлення 18 Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції. В., 1998р. ст. 75-76.

4. Григорчук П. "УПА на Вінниччині: Специфіка та особливості боротьби (1943-1944)". Тези доповідей і повідомлення 18 Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції. В., 1998 р. ст. 75-76

5. Малигін А. "Останні бої УПА-Південь". Тези доповідей і повідомлення 15 Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції. В., 1996, ст. 63-64

6. Левченко М. "Мемуари М. Шестопаля…" Тези доповідей і повідомлення 15 Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції. В., 1996 р.

7. Пищак Я. "Південна похідна гілка ОУН"//Дзвін, 1998 р., №8/9 ст 87-91

//Мандрівець, 1995, №4/5, №3

8. Сергійчук В.// Молодь України, 1992, 6,7,11,18,21,27,28 серпня

//Шлях Перемоги, 1999, 5 травня

9. Климчук М. Малигін А.//Вінниччина 1992, 9 жовтня

 

Додатки

 

Размещено на