Діяльність ОУН-УПА на території Вінниччини
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?і 1944 з Тернопільської у Вінницьку область прибув загін повстанців чисельністю 100 чоловік на чолі з Шуляком. Протягом травня-червня нечисельні повстанські групи активно рейдують територією області. Вони намагаються уникати відкритих бойових сутичок із великими військовими формуваннями ворога. 5.06.1944 . уповноважений міліціонер Павлов виявив загін повстанців під проводом "Шуляка" поблизу Широкої Греблі (Вінницький р-н). Отримавши його повідомлення, підрозділ 189-го батальйону внутрішніх військ НКВС вступив у бій і оточив загін "Шуляка". В цьому бою було вбито 71 повстанця, в т. ч. і командира "Шуляка", а іншим вдалося втекти у ліси. Енкаведисти втратили 3 чоловік, в т. ч. і Павлова.
Особливу увагу НКВС приділив відділу "Батька". Проти його нечисленного загону було направлено 189, 193, 209 батальйони та 11 залізничний полк внутрішніх військ НКВС. Використовуючи місцевий партгоспактив та широко розгалужену мережу доносництва, енкаведисти вистежили місце перебування підрозділу повстанців і непомітно оточили їх. Відбувся короткий, але жорстокий бій. В цьому бою загинули майже всі повстанці, в тому числі і сам Омелян Грабець "Батько".
Враховуючи ситуацію, що склалася, Провід ОУН і керівництво ГВШ вирішили УПА-Південь розформувати, а вцілілі відділи відвести на північ і захід і включити у відповдні військові формування. В окрузі УПА-Південь залишились невеликі збройні відділи повстанців, переважно в лісистій місцевості. Для уникнення боїв з відділами НКВС вони змушені були постійно рейдувати, періодично змінюючи своє місце перебування.
3. Омелян Грабець командуючий УПА-Південь
В історії дуже важливе місце посідає особистість. Насамперед, це характерно для військових, тому що організованість, злагодженість дій, дисципліна, особистий приклад є запорукою успіху. Українське націоналістичне повстанство обєднувалося навколо таких лідерів як Степан Бандера, Роман Шухевич, Василь Кук. Визначним лідером формування УПА-Південь був Омелян Грабець "Батько". Далі буде зацитовано біографію, яку написала про О. Грабця його дружина Галина:
"Омелян Грабець народився 1 серпня 1911 року в Любачівському повіті. Батьки його родом із тих же країв. Нове Село, невеличке сільце неподалік містечка Чесанова, його батьківщина. Рід Грабців дяківський з давніх давен. Прадід дякував і водночас учителював. Єдиний у селі знав грамоту. Батько Петро, людина розумна й далекоглядна, не поділив, як більшість сільських газдів, землі на клапті між дітьми, а вирішив усіх їх вивчити. Мав чотирьох синів. Найстаршого, Івана, залишив на дяківстві.
Після чотирьох класів сільської школи Омелян іде вчитися до гімназії у Перемишлі, яка була на той час могутнім бастіоном українських патріотичних сил. Польські шовіністичні власті чудово це розуміли. Тому всі директори навчального закладу були агентами дефензиви. Тож не дивно, що члени українських боївок не хотіли миритися з таким становищем і виносили директорам смертні присуди. Самі ж їх і виконували. За кілька років вбито трьох директорів гімназії. Фізичну розправу нерідко чинили й над учнями-сексотами. Теперішній мій чоловік Володимир Жук пригадує, як одного дня, йдучи до гімназії, довідався, що щойно вбили сексота. Зайшов до приміщення, а в класах уже хтось розкидав летючки з написами: "Собаці собача смерть".
Одне слово, у Перемиській гімназії точилася щонайактивніша, відчайдушна й безкомпромісна боротьба проти польського гніту. На дуже високому рівні стояла організація "Пласт". Вона гартувала молодих людей і фізично, і духовно, давала заряд хлопцям, які з часом чи не всі ставали членами УВО (Української Військової Організації). Такий вишкіл пройшов і мій майбутній чоловік Омелян Грабець. Мав він непогані фізичні дані та визначні спортивні здобутки. Дуже швидко став одним із провідників "Пласту". Наскільки вдалося мені довідатися з його скупих розповідей про себе, то ще у вищих класах гімназії вступив до УВО, потім до ОУН.
По закінченню гімназії батько послав Омеляна за кордон, до Празького політехнічного інституту. Там хлопець одразу ж пірнув у вир політичної боротьби. Був дійовий і невтомний. За найближчих приятелів мав Михайла Сороку, Буйдуника.
Над Галичиною вкотре нависли чорні хмари. Лиха година настала для всього українства. Крісло міністра внутрішніх справ Польщі зайняв страшний україножер Пєрацький. Найвразливішим місцем, куди можна було найдошкульніше вдарити, щоб полонізувати українську молодь, була освіта. Саме туди спрямував свій удар міністр. Для того мав досить засобів і несамовитого завзяття. Його плани треба було будь-якою ціною зірвати. За справу взялася молодь з ОУН. Незважаючи на посилену варту та всі перестороги, Пєрацького застрелив Гриць Матейко. Акція відбулася у Варшаві. Участь у ній брали і жінки, передусім, Дарія Гнатківська, дружина Лебедя, та Катруся Зарицька. Мав своє завдання й Омелян Грабець.
Однак у Празі в організації виявився провокатор Барановський. Польський уряд зажадав видачі учасників акції. Було заарештовано Михайла Сороку. Проте декому таки вдалося втекти до інших країн. Але Омеляна Грабця чехословацькі власті поспішили видати польській поліції. Хоч прямих доказів його причетності до справи не було, він таки зазнав жорстокої кари став вязнем страшного концентраційного табору Берези-Картузької. Засудили його 9 вересня 1935 року, Просидів до січня 1936…" Далі дружина Омеляна розповідає про те, як він у концтаборі розтрощив с