Діяльність зі створення і розповсюдження вторинної інформації бібліотеками України
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
?ні, у свою чергу, на поділяються аналітичні, оглядові, бібліографічні, реферативні, які мають свої особливості та специфіку створення.
1.3 реферування як процес згортання вихідної інформації
Реферування почало формуватися як галузь бібліотечно бібліографічної та журналістської діяльності більше ніж три століття тому. Виникнення і становлення реферативної періодики повязане з появою перших наукових журналів спочатку y Західній Європі (60-ті роки). Їх зміст містив не стільки наукові статті - як повідомлення про нові книги. Створення спеціалізованих реферативних служб, реферативних журналів почалося наприкінці 18 століття, як відповідь на швидкий розвиток природничих і прикладних наук [30, с.331].
Спочатку для реферування документів застосовували прийоми аналізу їхнього змісту, завданням реферування в ті часи було повне відображення змісту першоджерела. Увагу зарубіжних дослідників у 60-ті роки привернуло визначення поняття реферат, виявлення збірностей і розбіжностей, визначення типів реферату, їхнього обсягу, виявлення можливостей використання оцінного методу для визначення трудомісткості реферату.
У наш час майже всі розвинуті країни світу мають реферативні служби, що діють на основі централізації (у Франції, Японії, Угорщини, Російської Федерації та інші) або децентралізації (у США, Німеччини та інших). У незалежній Україні реферативні служби складаються двома провідними науково інформаційними центрами держави Національною бібліотекою ім. В. І. Вернадського та Інститутом проблем реєстрації інформації НАН України [6, с.25 ].
Інформаційна діяльність є невідємною частиною всіх сфер суспільного життя. Вона має певні цілі та завдання, для реалізації яких існують конкретні засоби, що сприяють отриманню необхідних результатів. У нашій державі існують спеціальні інформаційні установи, що складають систему інформаційного забезпечення користувачів документальною інформацією універсального, галузевого, проблемно-тематичного змісту .
Науково-інформаційна діяльність (НІД) є ключовим напрямом інформаційної діяльності. Вона має свій предмет і методи дослідження, що відображено у Законі України "Про науково-технічну інформацію" (1993). НІД визначається у цьому Законі як "сукупність дій, спрямованих на задоволення потреб громадян, юридичних осіб і держави у науково-технічній інформації, що полягає в її збиранні, аналітико-синтетичній обробці, фіксації, зберіганні, пошуку і поширенні" [2].
Одним з найпоширеніших видів НІД і є реферування. Витоки практичної реферативної діяльності, як відомо, зародилися й набули розвитку в бібліотечно-бібліографічній практиці.
Реферування - це методика згортання вихідної інформації, яка передбачає виявлення ключових положень тексту і передачу їх споживачеві у більш концентрованій, стислій формі. Результатом реферування є цілісний текст вторинного документа, в якому збережено логічні звязки між відібраними положеннями вихідного документа. Методика реферування ефективна при опрацюванні великих масивів інформації. Основний принцип реферування: тема та зміст інформаційного реферату обумовлені темою і змістом документа, що реферується [45, с. 15].
Слід зазначити, що реферуванням також називається і сам процес інформаційної діяльності, і логічний метод досягнення поставленої мети. Завдяки логічній переробці документальної інформації маємо інформаційне повідомлення, що й називають рефератом. Тому слід цілком погодитися з визначенням наведеним у термінологічному словнику з інформаційної теорії та практики, згідно з яким "реферування це процес аналізу первинного документа й складання реферату" [47, с.132].
Методика реферування полягає у послідовному здійсненні операцій, повязаних з оцінкою, відбором, аналізом і узагальненням відомостей, які містяться у первинному джерелі. Слід підкреслити, що процес реферування базується на виконанні логічних операцій. Однією з основних специфічних особливостей, на яку необхідно зважати у ході реферування, а особливо у складанні реферату, є його повна змістова та деяка формальна залежність від первинного документа [47, с.133].
Основні етапи реферування є такі:
Перший етап загальне ознайомлення з вихідним документом;
Другий етап читання вихідного документа та виділення інформативних фрагментів;
Третій етап аналіз інформативних фрагментів та відбір основної інформації.
Четвертий етап узагальнення відбірної інформації, побудова схеми викладу інформації;
Пятий етап написання тексту реферату.
На першому етапі здійснюють ознайомлення з основним змістом первинного документа, його тематичною спрямованістю, структурою, цільовим та читацьким призначенням, обсягом. З цією метою і переглядається зміст вихідного документа, титульні елементи, видавнича анотація, передмова, післямова, структура.
На другому етапі у тексті виділяються змістові фрагменти тексту (частини первинного документа, які містять різні аспекти його змісту).
На третьому етапі визначається основна інформація з кожного інформативного фрагменту, неінформативні відомості відкидаються.
На четвертому етапі відібрана інформація має бути систематизована, тобто обєднана у нову цілісність при збереженні змістової характеристики первинного документа. Для логічності викладу інформації складається робочий план реферату.
На пятому етапі складається текст реферату.
Рефератом є стислий виклад змісту