Діяльність зі створення і розповсюдження вторинної інформації бібліотеками України

Дипломная работа - Культура и искусство

Другие дипломы по предмету Культура и искусство

мислового шпигунства, не обовязково є правильною у кінцевій інстанції.

  • Однозначність полягає в тому, що достовірну і обєктивну інформацію слід піддавати неодноразовій перевірці і не поспішити з висновками.
  • Своєчасність інформація потрібна в даний час. Змінюється ситуація як в зовнішньому так і в внутрішньому середовищі і інформація стає застарілою.
  • Релевантність - ступінь відповідності інформації до запиту користувача.
  • Пертинентність відповідність інформаційній дійсності, інформаційним потребам користувача.
  • Актуальність важливість інформації в даний (конкретний) момент часу, в прийнятті конкретного рішення [52, с.12].
  • II. Вимоги до кількості інформації :

    • Повнота надання інформації інформація без “інформаційних дір”, тобто має бути виявлена інформація, яка характеризує поставлену проблему в усіх її аспектах.
    • Достатність надання інформації кількість наданої інформації має бути достатньою для розвязання поставленої задачі, але без надлишкових відомостей.

    III. Вимоги до цінності інформації:

    • Цінність (значимість)- ціннісна характеристика інформації для вирішення конкретного питання.
    • Вартість включає всі витрати по факту отримання інформації [52, с.12].

    Отож, перерахувавши всі характеристики і вимоги до інформації, слід зазначити, що яка б не була інформація, а також неважливо з яких джерел вона виявлялася, її слід перевіряти.

    У документальній сфері, по відношенню до інформації, закріпилися терміни: первинна і вторинна. Для забезпечення взаємодії між елементами інформація споживач, людина створює інформацію, про інформацію, - так виникає вторинна інформація і працює на всеосяжність інформацією всіх сфер життя. Вторинна інформація - це спосіб відображення факту первинного інформаційного явища в свідомості людини [5, c. 6].

    Вторинна інформація виникає на основі первинної інформації, яка й є для неї родовою субстанцією. Вона засвідчує факт існування первинної інформації, як будь-яка інформація, вона - комунікативна, але в неї зявляється й нова функція - ідентифікаційна, яка присутня в усіх різновидів вторинної інформації і формується за рахунок збереження в новій інформації елементів попередньої "старої" інформації. У вторинній інформації збережено від первинної - основні смисли (зміст, семантика) документа або ще й інші його ознаки (знак, формат та ін.) [5, c.7].

    В свою чергу вторинна інформація поділяється на вторинну фактографічну і бібліографічну інформацію. Поняття "фактографічна інформація", по відношенню до вторинної інформації, невдале, бо по суті, будь-яка інформація відображає певний факт. Відмінності між різними видами вторинної інформації повинні бути проведені на інших підставах. Виходячи з цього, виділяємо бібліографічну і вторинно-семантичну інформацію, останнім терміном ми замінюємо термін вторинна фактографічна інформація. На основі існування вторинно-семантичної і бібліографічної інформації в документальній комунікації виникають два різновиди вторинних документів:

    ті, які передають тільки зміст (семантику) вихідних первинних документів, ми називаємо їх семантичними

    ті, які відтворюють і змістовні, і формальні характеристики первинних документів, вони отримали назву бібліографічних.

    Щодо бібліографічної інформації, то за О.П. Коршуновим, вона є безпосередньо різновидом вторинної інформації. Він вважає, що феномен бібліографічної інформації повязаний з документом і без документа існувати не може. О. П. Коршунов називає три сутнісні функції бібліографічної інформації - комунікативну, пошукову, оціночну.

    Бібліографічна інформація це інформація про документ, опублікований шляхом видання чи депонування, яка створюється з метою інформування споживачів про існування документа, його зовнішні ознаки, зміст та інші властивості.

    Бібліографічна інформація від своїх попередників, від інформації як такої (первинної інформації) і від вторинної інформації, успадковує комунікативну та ідентифікаційну функції, але виникнення соціального явища "бібліографічна інформація" стало можливим тільки при формуванні у неї власної специфічної функції [5, c.8].

    Підсумовуючи перше питання, можна сказати, інформацією є певні достовірні відомості про суспільство, навколишнє середовище тощо. Щодо документальної сфери, то по відношенню до інформації, закріпилися терміни: первинна і вторинна. Вторинна інформація, як одна із різновидів інформації, походить від первинної, а отже вона і є способом відображення факту первинного інформаційного явища вцілому.

     

    1.2 вторинний документ як результат аналітико-синтетичної переробки вторинних документів

     

    У Законі України „Про інформацію” наводиться визначення документа: Документ це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно -, відео -, фотоплівці або іншому носієві [1].

    Інше визначення документа подає Г.М. Швецова - Водка і вважає, що документ це єдність інформаційного та речовинного (субстанціального) носія, яка використовується в соціальному комунікаційно-інформаційному процесі як канал передачі інформації [49, c.12]. Беручи до уваги твердження О.Г. Кірічка, зясовується, що документом є засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища обєктивної дійсності і розумової діяльності людини.

    Докуме