Geum.ru

Дієслівна синонімія в творчості Г. Тютюнника

Курсовой проект - Иностранные языки

Другие курсовые по предмету Иностранные языки

? на мовлення використовуються такі:

  1. говорити (володіти власною або іноземною мовою) - казати, мовити, вимовляти,виголосити, балакати, погомоніти/гомоніти)(тихо, приглуш.), вирікти (багатозначно), зацокоціла/цокоціти, цокотіти(говорити), гриміти, варнякати, верзти, гугнявити(говорити нерозбірливо, у ніс), молоти(говорити нісенітниці), одпалити(сказати щось чудне, або зробити - отмочить), рокотати(говорити басом), цявкнути/цявкати(сказати), заґелґотіти\ґелґотіти(говорити), джеркотіти, торочити(швидко говорити), прошамкати/шамкати(вимовляти свистячі звуки як щиплячі; говорити з такою вимовою)

Напр.: „Просто в неї міцний характер, - кажу спокійно”[31; С.4]; „Добридень, - тихенько мовили... ”[31; 50]; „Не дурні, а молоді, - якомога поважніше вимовляє ці слова Данило”[31; С.50]; „Про картоплю й балакати нічого: нікудишня кормова картопля” [31; С.86]; „Правильно! заґелґотіло жіноцтво”[31; С.80]; “Підсяде, джеркотить, джеркотить щось по-своєму”[31; С. 191]; “... а гостроязика Федорова жінка швидко-швидко зацокоціла: Що ти, Омельку, ето верзеш? Ну як скаже, то як у попел торохне, їй-богу! [31; С. 80]; “А Степаниха сказала сердито: І таке вже змеле при дитині, що хай бог милує[31; С. 72]; “Курять, шеретують насіння, а буває, що й зареготять, як хтось чудне одпалить [31; С.42] тощо.

Можна побачити, що основний склад синонімічного ряду становлять стилістично марковані слова, які письменник використовує з метою якнайточніше передати найтонші нюанси людського мовлення

  1. бурмотати - бубонить, буркати, воркотати, белькотати, туркотати, мимрити.

Напр.: „Якщо заради картоплі, то про мене... бурмоче, - а якщо заради каші, то кращої, кажу”[31; С.39]; “Еге ж, - бубонять, - і тюрма міцна, та чорт їй рад“[31; С.4]; “Але тут одни з парубків заступив йому дорогу, набичив голову й буркнув : На могорич давайте![31; С. 79]; “А ви ж, сваха, - обіймаючи Клавдію Купріянівну воркотав Степан “[31; С. 86]; “Соню, - белькочу шепеляво й противно“ [31; С.5]; “Ходім, я тобі сніг покажу, - туркоче на вухо“[31; С.5]; „Підсковзнувся, - мимрю, - хіба ж я винен, що тут слизько? ”[31; С.6].

Слова воркотати, туркотати, буркотати у Словнику синонімів уукраїнської мови не входять до складу синонімічного ряду на позначення людського мовлення, проте активно використовуються для опису своєрідних переливчастих звуків, які видають голуби або горлиці. Голуби і горлиці в українській фольклорній і літературній традиції виступають символами вірних закоханих, отже, невипадково, що і Г. Тютюнник використовує у контексті (оповідання Завязь) на позначення спілкування закоханих героїв саме ці пташині слова.

  1. запитати - спитати.

Напр.: “Як же, дочко, весілля справлятимемо? спитав уранці Степан“[31; С. 71]; “А може б, і дружок поводила та пригласила людей на свайбу? несміливо запитала Степаниха“. Приклад словотвірних синонімів.

  1. мовчати - ні гугу(мовчати), ані пари з уст(мовчати).

Напр.: “А дід ні гугу: і за поріг не виходять“; “Прокіпко на те ані пари з уст, попихкає димом, похитає головою та й подається на гору до пасіки“. Із лексичним значенням не вимовляти жодного слова, оберігати що-небудь у таємніці у синонімічні відношення вступають дві фразеологічні одиниці, які у реченні виконують предикативну синтаксичну функцію.

  1. відмовити - одбрити (відмовити у грубій формі), одвязатися(позбавитися, звільнитися)

Напр.: “А на обличчі як написано: ану ж хай хтось спробує сказати мені, що небо вгорі... зразу одбрию!“; “Вуточка не сердилася на ту забаву, бо знала, що тим лиш підстьобне і заохотить малечу і тоді від неї не одвяжешся“.

  1. починати (розмову) - заводити (балачки).

“Він і розмову так починав: Давай, лишень, Даниле, про життя поміркуємо... Коряк любив такий зачин, однак першим балачки не заводив“; “Дядько Никін ... поволеньки заводить: Ти, Одарко,- скік-ки разів тобі було показано?.

Слова ”починати” і “заводити” у контексті різняться стилістичним забарвленням та сполучуваністю. Якщо “починати” вживається у сполученні зі словом стилістично нейтральним “розмова”, то слово “заводити” вживається як у сполученні із розмовним словом “балачки”, так і самостійно

  1. просити - умоляти, причичикувати[любенькими словами](умовляти, просити), вкоськувати (перен.), підкотитися (підїхати, підсипатися, підлеслитися).

Напр.: “То ж бо директор тяг його до сьомого класу, можна сказати, за вуха: просив, умоляв, примушував і таки вивів у люди”; “Ладку, та заграй же й нам! улесливенько просять дівчата, бо знають, що гармоніст любить, аби його вкоськували, отак аж причучикували любенькими словами.”; “Однак минає день, два. Юхим забуває образу і нікому ні в чому не відмовляє. До того є дядьки вже знають, як легко до коваля підкотитися.

  1. сварити - напускатися (сварити), погрожувати, лаятися, картати(докоряти; виражати своє незадоволення комусь з певного приводу).

Напр.: “Знову бив верстат? тонкоголосо напускався Свиридович на Івана. Варвар! Лудист! Не смій! І котився сварити ще когось”; “Артилеристи лаються, просять, погрожують, нарешті наказують чимось імям і двері відчиняються навстіж”; “Палажечка бігцем завертала теляток, картаючи їх усілякими ніжними словами”.

  1. кричати - скрикнути, верещати(кричати пронизливо), репетувати, залементувати/лементувати, заволати/волати (не своїм голосом).

“Хлопці сидять на перилах, розхитують місток, дівчата верещать, наче їм справді страшно; “Так звикли, що коли хтось на когось кричить, йо