Діалог дитини та дорослого
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
?ться до дорослого як до сильнішої, знаючої, умілої і авторитетної людини. В той же час діти обтяжуються надмірною опікою, невідступним керівництвом і повчаннями, які дорослий підносить їм з цієї позиції зверху. Як же бути з настільки звичайною в освітніх установах і в сімї позицією дорослого зверху? Як до неї відноситися? Як нею користуватися?
З іншого боку, не зовсім ясно, як реалізувати в умовах дитячої групи або учбового класу позицію поруч. Легко сказати - бути разом з дітьми, поряд з ними. Багато педагогів, які пробували перейти в своїй роботі до нових форм і методів, стикалися з тим, що, як тільки вони покидають звичну позицію (стоячи в дошки перед сидячими дітьми, зібравши по можливості на собі і на своїх діях вся їх увага), ґрунт спливає у них з-під ніг. Діти, відчувши свободу, починають активно досліджувати її кордони, і єдиним порятунком як для дорослого, так і для дитяти виявляється втеча назад, в звичних для педагога і дітей, радощі, що не приносять ним, проте безпечні межі позиції дорослий зверху - діти знизу.
Що ж таке позиція дорослий поряд з дитям? Коли вона насправді буває, звідки береться, як поєднується з іншими позиціями спілкування? Чи правда, що вона найголовніша і найкорисніша для розвитку дитяти і побудови його стосунків з дорослими? А як це буває в дитячому спілкуванні, без дорослих, які там бувають позиції? А в спілкуванні дорослих між собою, без дітей?
Якщо ми поставимо собі питання, коли дорослий абсолютно реально відчуває себе не поруч, а що злиться з дитям, що живе з ним єдиним життям, то відповідь буде дуже простою і очевидною. Це буває з будь-якою мамою, поки її дитя ще зовсім маленьке - від народження до двох-трьох років. По відношенню до такого маляти немає нужди ставати в які-небудь позиції вже хоч би тому, що саме маля ще абсолютно нездібне встати в додаткову позицію. Що товчу керувати однорічним дитям, повчати його, пояснювати йому які-небудь істини з позиції зверху, коли потрібно просто бути разом з ним, ставши його частиною і зробивши його своєю частиною при одночасному збереженні самобутності кожного?
Базова стадія розвитку людського спілкування у максимальній мірі реалізується в дитячому віці, в той час, коли спілкування є провідною діяльністю дитяти і в його руслі відбувається психічний розвиток. Ця форма спілкування, дає, розчіпляючись, різні варіанти взаємних позицій дорослого і дитяти. Це відбувається у міру того, як дитя набуває досвіду спілкування і навчається відділяти себе від навколишнього його світу, у тому числі від інших людей. Яка ж позиція по відношенню до дорослого виникає у дитяти першої - зверху або знизу? Здавалося б, першою повинна зявлятися позиція знизу, але в реальності це не так. Маленьке дитя ясно більш схильне вимагати, ніж просити. Там, де все відбувається по-хорошому, без капризів і необґрунтованих вимог. Пізніше, в дошкільному віці, він здатний довільно вставати в позицію що просить, використовувати різні чарівні слова і взагалі за бажання поводитися демонстративно добре. Вимога ж (на відміну від прохання - акт більш безпосередній, витікаючий з афектний забарвленого бажання або наміру) властива саме маленьким дітям, що вперше стверджують своє я. В той же час вимога - це симптом осмислення свого відношення до дорослого як джерелу можливого задоволення бажання.
Зароджуючись в ранньому віці і проходячи різні стадії становлення в дошкільному і молодшому шкільному віках, уміння дитяти приймати в спілкуванні позиції зверху і знизу удосконалюється. Динаміка опанування цих позицій в спілкуванні дитяти з іншими дітьми декілька відрізняється від того, що відбувається в його спілкуванні з близькими дорослими. Якщо при спілкуванні з дорослим дитя спершу навчається вимагати і тільки потім просити, то в спілкуванні з однолітками відбувається все навпаки, дитя раніше починає орієнтуватися на дітей старше за себе. Вони залучають маляти, йому нескінченно цікаво все, що вони роблять, він прагне їм наслідувати, займає в спілкуванні з ними позицію що вчиться, підстроюється знизу. Проте відбувається це на основі уміння бути зверху, що вже склалося, над дорослим, уміння добитися чогось з його допомогою, підпорядкувавши його дії своїй волі. Осмислене підпорядкування можливе лише тоді, коли сталося розуміння, як за допомогою іншого досягти бажаного результату.
Якщо в іграх із старшими дітьми, а потім в діяльності з однолітками привабливість результату полягає для трьох-чотирилітнього, та і для більш старшого дитяти в самому спілкуванні, то в разі контактів з дорослим до цього часу самооцінка спілкування вже не забезпечує готовності дитяти підкорятися.
При спілкуванні з дорослим, для того, щоб дитя стало чомусь активно вчитися, виконувати які-небудь вимоги, орієнтуватися на керівного загальною діяльністю дорослого, потрібно, аби ця діяльність була для дитяти цікава, аби йому хотілося в ній брати участь. Необхідний загальний контекст спільної діяльності, рівно актуальний для дорослого і для дитяти.
В рамках контексту загальної діяльності захоплені нею дитя і дорослий неодноразово міняють позиції знизу і зверху. Те ж саме відбувається у дитяти, що підросло, при спілкуванні з іншими дітьми. Він починає активно займати позицію зверху по відношенню до дітей молодше або особово слабкіше за себе, продовжуючи із задоволенням і інтересом орієнтуватися на старших а