Діагностика та методи терапії аутизму
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
?го ушкодження мозку. Також неясно, де краще класифікувати розлади у дітей з легкою розумовою відсталістю, у яких виявляється гіперкінетичний синдром, тут або в рубриці F90 .-; в даний час вони включені в F90 .-.
Діагностичні вказівки:
Діагноз залежить від поєднання невідповідних розвитку дитини важкої гіперактивності, рухових стереотипій і вираженої розумової відсталості; для діагнозу повинні бути в наявності всі три складові. Якщо виявляються діагностичні критерії F84.0х, F84.1х або F84.2, то ці стани повинні реєструватися замість даної рубрики.
Слід зазначити: при використанні цього коду обовязково проставляється і відповідний код розумової відсталості (F70.хх - F79.хх).
МКБ-10: F84.5 - Синдром Аспергера
Даний розлад, нозологічна самостійність якого не визначена, характеризується тим же самим типом якісного порушення соціальної взаємодії, що і типовий дитячий аутизм, поряд з обмеженим, стереотипним, повторюваним набором інтересів і занять. На відміну від аутизму, тут немає загальної затримки або відсталості в мові або в когнітивному розвитку. Більшість дітей мають нормальний загальний інтелект, але помітно незграбні; стан зустрічається частіше у хлопчиків (у співвідношенні 8:1). Високо ймовірно, що принаймні деякі випадки представляють собою мякі варіанти аутизму, але неясно, чи дійсно це так для всіх пацієнтів. У цих розладів відзначається виражена тенденція зберігатиметься й у підлітковому і зрілому віці і, мабуть, вони представляють індивідуальні особливості, які не дуже схильні до впливів середовища. Зрідка в юнацькому віці розвиваються психотичні епізоди.
Діагностичні вказівки:
Діагноз заснований на поєднанні відсутності будь-якої клінічно значущої загальної затримки мови або когнітивного розвитку і наявності (як при аутизмі) якісних порушень у соціальній взаємодії і обмежених, повторюваних і стереотипних особливостей поведінки, інтересів і занять. Тут можуть бути або не бути проблеми у спілкуванні, подібні тим, що відзначаються при аутизмі, але наявність значного відставання у мові виключають діагноз.
Включаються:
- Аутистична психопатія;
- Шизоїдний розлад дитячого віку.
Виключаються:
- Шизотіпічний розлад (F21.х);
- Проста шизофренія (F20.6хх);
- Дитячий тип шизофренії (F20.8хх4);
- Порушення прихильності дитячого віку (F94.1, F94.2).
Інші загальні розлади розвитку (F84.8).
Загальний розлад розвитку неуточнений (F84.9).
3. Терапія аутизму
На сьогоднішній день не існує методів, що дозволяють повністю вилікувати аутизм. Тим не менше, статистика підтверджує, що своєчасне психологічне та педагогічне втручання, проведення корекції в центрах для дітей з особливими потребами, спеціально організований для дитини з РДА життєвий простір в будинку, підкріплене індивідуальною фармакотерапією і дієтою, можуть кардинально поліпшити розвиток дитини, значно підвищити якість життя аутиста, допомогти йому реалізувати свій потенціал.
Цілі терапії:
- Справлятися з поведінковими та емоційними проблемами, які впливають на розвиток;
- Сприяти соціальному та комунікативному розвитку дитини з аутизмом;
- Розвивати інтереси й особливі здібності, які виявляють багато дітей з аутизмом;
- Розвивати адаптивні здібності і посилювати когнітивні та афективні функції з тим, щоб підвищити пристосовність людини;
- Надавати підтримку та надавати повну інформацію сімям і фахівцям, щоб допомагати їм справлятися з виникаючими труднощами і приймати рішення, що відповідають потребам аутичного дитини.
Практика показала, що участь аутичних дітей у спеціальних психолого-педагогічних програмах, що відповідають їх специфічним потребам та розроблених з урахуванням індивідуальної картини розвитку, дає хороші плоди. Найкращі результати приносить поєднання різних підходів і терапевтичних методів, що відповідає індивідуальним потребам дитини.
Програма допомоги:
Програма допомоги повинна бути складена індивідуально, з урахуванням особистих характеристик дитини, рівня її розвитку, супутніх порушень і умов життя. Ця програма повинна відповідати загальним потребам всіх людей, а також специфічним потребам, викликаним порушеннями аутистичного спектру. Програма повинна бути мультидисциплінарною і враховувати думки і цілі всіх зацікавлених осіб.
- Батьки, інші члени сімї, психологи, педагоги і всі задіяні фахівці повинні разом брати участь у виробленні та реалізації індивідуальної програми.
- Мета програми повинна бути гранично ясною, і для її досягнення повинні бути використані всі методи.
- Необхідно визначити пріоритетність цілей (в залежності від супутніх патологічних симптомів / умов).
- Чи повинен бути знайдений розумний баланс між потребами дитини, пріоритетами сімї та наявними можливостями.
- В індивідуальній програмі обовязково необхідно продумати, яким чином можна буде стежити за розвитком різних здібностей дитини і за ступенем ефективності допомоги.
- І, нарешті, слід скласти графік проведення зустрічей, на яких буде оцінюватися ефективність програми. Це дозволить вносити зміни, щоб досягти максимальної відповідності програми допомоги реальним потребам аутичної дитини.
Терапевтичні методи корекції аутизму:
- Психотерапія: організація загального позитивного фону в процесі корекції, розвиток емоційної сфери, корекція негативізму, трансформація страхів, агресій і самоагресії. Ігрова терапія, арттерапія, казкотерапія, пісочна терап?/p>