Діагностика та методи терапії аутизму
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
?ухи руками - болісні заламування або "миття рук", руки зігнуті попереду грудної клітини або підборіддя; стереотипне змочування рук слиною; відсутність належного пережовування їжі; часті епізоди задишки; майже завжди є нездатність встановити контроль за функціями сечового міхура і кишечнику; часті надмірна слинотеча і випинання язику; втрачається включеність у соціальне життя. Характерно, що дитина зберігає видимість "соціальної усмішки", погляду "за" або "через" людей, але не взаємодіючи з ними в ранньому дитинстві соціально (хоча соціальна взаємодія часто розвивається пізніше). Поза і хода з широко розставленими ногами, мязи гіпотонічні, рухи тулуба зазвичай стають погано координованими, і зазвичай розвивається сколіоз або кіфосколіоз. У підлітковому і зрілому віці приблизно в половині випадків розвиваються спеціальні атрофії з важкою руховою інвалідністю. Пізніше може виявлятися ригідність мязова спастичність, зазвичай більш виражена в нижніх кінцівках, ніж у верхніх. У більшості випадків зустрічаються епілептичні припадки, зазвичай включають в себе будь-який різновид малих нападів і починаються здебільшого у віці до 8 років. На противагу аутизму як навмисні самоушкодження, так і комплекс стереотипних інтересів або заведеного порядку зустрічаються рідко.
Диференціальний діагноз:
Синдром Ретта насамперед диференціюється на підставі відсутності цілеспрямованих рухів руками, уповільнення зростання голови, атаксії, стереотипних рухів, "миття рук" та відсутності належного пережовування. Перебіг, що виражається прогресуючим погіршенням рухових функцій, підтверджує діагноз.
МКБ-10: F84.3 - Інші дезінтегративні розлади дитячого віку.
Загальні розлади розвитку (інші, ніж синдром Ретта), які визначаються періодом нормального розвитку до їх початку, виразною втратою протягом декількох місяців раніше придбаних навичок принаймні в кількох сферах розвитку з одночасною появою характерних аномалій соціального, комунікативного та поведінкового функціонування. Часто відзначається продромальний період неясної хвороби; дитина стає примхливою, дратівливою, тривожною і гіперактивною. За цим слідує збіднення, а потім втрата мови, супроводжується дезінтеграцією поведінки. У деяких випадках втрата навичок носить постійно прогресуючий характер (звичайно коли розлад поєднується з прогредієнтним діагностуються неврологічним станом), але частіше за погіршенням протягом декількох місяців слід стан - плато, а потім настає обмежене поліпшення. Більшість хворих залишаються з важкою розумовою відсталістю. Існує невизначеність щодо ступеня відмінності цього стану від аутизму. У деяких випадках може бути показана обумовленість цього розладу наявною енцефалопатією; але діагноз слід обгрунтовувати з поведінкових ознаками. Коли є супутній неврологічний стан, має кодуватися окремо.
Діагностичні вказівки:
Діагноз ґрунтується на явно нормальному розвитку до віку принаймні 2-х років, услід за чим відбувається виразна втрата раніше набутих навичок; це супроводжується якісно порушеним соціальним функціонуванням. Звичайно є глибока регресія або втрата мови; регресія в рівні гри, соціальних навичок та адаптивної поведінки; і часта втрата контролю за функцією кишечника або сечового міхура, іноді з погіршенням контролю за руховими функціями. Як правило, це супроводжується загальною втратою інтересу до навколишнього оточення; стереотипною руховою манірністю; аутистично-подібним порушенням у соціальній взаємодії і спілкуванні. У деякому відношенні синдром нагадує дементуючий стану дорослого життя, але відрізняється в трьох ключових аспектах: зазвичай тут немає будь-якого органічного захворювання або пошкодження, що розпізнається (хоча органічна мозкова дисфункція будь-якого типу зазвичай мається на увазі); втрата навичок може супроводжуватися деяким ступенем одужання; порушення соціалізації і спілкування має якості девіантної поведінки, типового скоріше для аутизму, ніж інтелектуального зниження. З усіх цих причин синдром включений сюди, а не в F00 - F09.
Включаються:
- Дезінтегративний психоз;
- Синдром Геллера;
- Дитяча деменція;
- Симбіотичний психоз;
- Синдром Крамера-Польнова.
Виключаються:
- Набута афазія з епілепсією (F80.3х);
- Елективний мутизм (F94.0);
- Синдром Ретта (F84.2);
- Шизофренія (F20. -).
МКБ-10: F84.4 - Гіперактивний розлад, який поєднується з розумовою відсталістю та стереотипними рухами. (Розумова відсталість з руховою розгальмованістю і стереотипними рухами).
Це погано визначений розлад точно не встановленої нозологічної самостійності. Дана категорія включена сюди внаслідок наявних даних, що у дітей з важкою розумовою відсталістю (коефіцієнт розумового розвитку нижчі 50), що виявляють великі проблеми в гіперактивності та увазі, часто виявляється стереотипна поведінка; такі діти мають тенденцію не отримувати користь від стимулюючих препаратів (на відміну від тих, у кого коефіцієнт розумового розвитку в межах норми) і можуть давати тяжкі дисфоричні реакції (іноді з психомоторною загальмованістю) на призначення стимуляторів; у підлітків гіперактивність виявляє тенденцію змінюватися зниженою активністю (це не характерно для гіперкінетічних дітей з нормальним інтелектом). Цей синдром часто поєднується з різновидами затримок розвитку, специфічних або загальних. Невідомо, якою мірою поведінкові ознаки є похідними від низького інтелектуального рівня або органічн?/p>