Дитяча проституція в Україні
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
?іх жахів життя, серед всіх страждань і кошмарної потворності її, чи не найжахливішою гримасою цього життя здається нам передчасне доросле обличчя дитини, що продає або продається на панелі і в будинках розпусти, що отупіло, - так писав на початку XX століття один з наших співвітчизників. Пройшло понад 80 років, а дитяча проституція і порнографія не тільки не пішли в минуле, але придбали ще більші масштаби в нашому суспільстві. Це обумовлюється поряд причин, зокрема, лібералізацією статевої моралі, ослабленням соціального і правового контролю з боку держави, а також падінням престижу інституту сімї і материнства в сучасному суспільстві.
Термін проституція походить від латинського prostitutio -осквернення, обезчещення. Проституція (вступ до статевого звязку за плату) це один з різновидів статевої деморалізації, іншими проявами якої вважаються вступ до статевого звязку осіб, що не досягли статевої зрілості, вступ до випадкових статевих звязків, безладне статеве життя.
Різні види деморалізації у сфері статевої поведінки неповнолітніх особливо поширені серед дівчаток, про що свідчить кількість дефлорованих дівчаток 12-13 літнього віку, число звернень неповнолітніх з приводу виробництва аборту, розповсюдження серед них венеричних захворювань.
Проблема дитячої проституції посилюється виробленою за роки радянської влади тезою в Росії сексу немає, а значить, немає і дітей, що надають оплачувані сексуальні послуги. Хоча якщо звернутися до минулому, то по звіту Петербурзького лікарський-поліцейського комітету, в 1889 році в Росії серед офіційно зареєстрованих повій число дітей у віці до 18 років складало 31%; у 1909г. їх стало вже більше 45%. А притулки петербурзьких будинків милосердя вже в 1910г. приймали дітей, що займаються продажем свого тіла, починаючи з 13 років, хоча по статуту там повинні були міститися діти старше 16 років. Залишалася гострою проблема дитячої проституції і в 20-х роках.
У СРСР які-небудь відомості і наукові знання про проституцію практично були відсутні. У Словнику російської мови проституція, як втім, і добродійність, значиться елементом експлуататорського суспільства і розуміється як продаж жінками свого тіла з метою добути кошти для існування.
Хоча розрізняють чоловічу і жіночу; дорослу і дитячу проституцію, найбільш вивченою є жіноча проституція. Жінки, які вступають на цей шлях, є товаром, їх тіло - обєктом купівлі-продажу. Здатність жінки привертати чоловіків - це її капітал, який обачливо інвестується з метою отримання максимального прибутку. Початковою причиною приходу жінок в цю сферу бізнесу є наявність попиту на сексуальні послуги, за які чоловіки платять і які найчастіше надають жінки. У Росії проституція не переслідується, оскільки немає кримінального законодавства, що забороняє цю діяльність, а ось, наприклад, в США передбачені репресивні заходи для жінок, що займаються проституцією, у вигляді затримання або арешту.
Кажучи про дитячу проституцію, всі нечисленні наукові вітчизняні джерела розглядають як основний обєкт сексуальної діяльності дівчинку-повію, замовчуючи, що в суспільстві існує і інший вид дитячої проституції - гомосексуальна проституція. При цьому хлопчики можуть надавати платні сексуальні послуги як професіоналів, для яких це заняття є постійним і основним джерелом заробітку; хлопчиків по виклику, що підробляють таким чином; хлопчиків на підхопленні, які час від часу отримують дохід від наданих ними послуг. Їх називають альфонсами. Є лише приблизні дані про їх чисельність. У 1996 р. в Москві було близько 100 підлітків, що заробляють на життя у такий спосіб. Поза сумнівом, що в сьогодення, час у звязку з соціально-побутовими умовами, що змінилися, їх стало набагато більше. У місяць альфонсів мають близько 400-600 дол., не рахуючи безкоштовної їжі і подарунків. Пані, які користуються послугами підлітків-альфонсів, - це, як правило, розведені жінки від 35 до 55 років.
У Росії немає законів, що забороняють проституцію, але існує дуже тісний звязок між проституцією, законом і злочином. Проституція, як і порнографія - один з механізмів перекладу аморальної поведінки в злочинне. Як свідчить практика, повії рано чи пізно переступають рамки закону, причому скоювані ними злочини часто обтяжуються сексуальним садизмом.
Не розробленість державних і наукових підходів до усвідомлення самої проблеми дитячої проституції, бездіяльність соціальних, медичних і правових служб на тлі захоплених описів красивого життя і невимірних доходів валютних повій і ділків порнобізнесу в засобах масової інформації, відсутність грамотного статевого виховання в школі і безпорадність батьків в сімї ставлять дітей перед необхідністю самостійно вирішувати цю проблему, робити свій власний вибір.
Безграмотне рішення цієї проблеми самими дітьми через їх юний вік і малий соціальний досвід приводить до сумних наслідків, на яких іноді зосереджують свою увагу державні, суспільні і приватні організації. До таких наслідків можна віднести: підірване дитяче здоровя, обтяжене побоями, кримінальними абортами, венеричними захворюваннями, Снідом, наркоманією і пияцтвом; звязки із злочинним світом і настання кримінальної відповідальності за досконалі правопорушення і злочини; сексуальну комерцію, повязану з перевезенням і продажем дітей за рубіж; психічні травми, що ведуть до руйнування особи дитини.
У Конвенції ООН про права дитини, яка підписана і наш?/p>