Джерела сiмейного права УкраСЧни
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ена у конкретних правовiдносинах договiрним регулюванням, а якщо учасники сiмейних правовiдносин цього не зроблять, то буде застосована вiдповiдна норма СК до регулювання iнших подiбних вiдносин. Якщо ж до регулювання сiмейних вiдносин неможливо застосувати аналогiю закону, вони регулюються вiдповiдно до загальних засад сiмейного законодавства (аналогiя права), тобто тих засад, якi сформульованi в ст. 7 СК.
Договiр як джерело сiмейно-правових норм
Результатом сучасноСЧ реформи сiмейного законодавства УкраСЧни СФ збiльшення диспозитивних норм, якi надають можливiсть учасникам сiмейних вiдносин самостiйно визначати змiст своСЧх правовiдносин за допомогою шлюбних, алiментних або iнших угод. ВизнаСФться, що iмперативно-дозвiльний метод регулювання сiмейних вiдносин поступився диспозитивному регулюванню, а це зайвий раз пiдкреслило, за словами М. В. АнтокольськоСЧ, зближення сiмейного i цивiльного права1. ВважаСФмо, що з цим погодитися можна тiльки частково: дiйсно спостерiгаСФться збiльшення диспозитивних норм у сучасному сiмейному правi, але це не ознака процесу зближення сiмейного i цивiльного права, а ознака, яка характерна для галузей приватного права: цивiльне право маСФ свiй iнструмент диспозитивного методу регулювання цивiльно-правовий договiр, сiмейне право сiмейний договiр2 (деякi з правникiв називають його подружнiм договором3), трудове право трудовий договiр.
Можливiсть регулювання сiмейних вiдносин за допомогою договору передбачалася ще в КЗпШС, коли ст. 27i (вiдповiдне доповнення зявилося в Кодексi у 1992 р.) закрiпила право подружжя укладати мiж собою шлюбнi договори. Але чи можна вважати, що така згода цивiльно-правовий договiр? ВважаСФмо бiльш виваженою позицiю Ю. С. Червоного, який виходить з того, що згода мiж чоловiком i жiнкою спрямована на створення сiмСЧ, а не на виникнення, змiну або припинення цивiльних правовiдносин4, а це означаСФ, що домовленiсть про вступ до шлюбу не може розглядатися як цивiльно-правовий договiр.
ЗвичаСЧ як джерело сiмейно-правових норм
Юридичний (правовий) звичай це правова норма, яка встановилася без втручання публiчноСЧ влади внаслiдок тривалого i регулярного застосування одних i тих самих правил до однорiдних випадкiв життя5. ЗвичаСФве право, яке складалося зi звичаСЧв, було iсторично першою, найтiснiше повязаною з життям формою позитивного права. Мiж тим, найбiльш розвиненими формами все ж вважаСФться право суддiв i право законодавця, на базi яких склалися двi типовi системи права: прецедентна система (у виглядi загального права Велика Британiя, США) i законодавча в своСЧй основi система краСЧн континентальноСЧ РДвропи (у виглядi романо-германських) права - права ФранцiСЧ, Нiмеччини тощо)1. Звичай, як правило, за сучасних умов не вважаСФться джерелом права. Але в сучасному сiмейному пранi, як i в цивiльному, певний звичай розглядаСФться як джерело права. Вiдповiдно до ст. 11 СК при вирiшеннi сiмейного спору суд, за заявою заiнтересованоСЧ сторони, може врахувати мiiевий звичай, а також звичай нацiональноСЧ меншини, до якоСЧ належать сторони або одна з них, якщо вони не суперечать вимогам цього Кодексу, iнших законiв та моральним засадам суспiльства.
До речi, такий звичай, як заручини, в СК набув правового значення (ст. 31). Зарученими вважаються особи, якi подали заяву про реСФстрацiю шлюбу. Подання СЧСЧ не створюСФ обовязку взяти шлюб. Це зобовязуСФ лише до вiдшкодування збиткiв, завданих вiдмовою вiд шлюбу. Той, хто вiдмовився вiд нього, зобовязаний компенсувати другiй сторонi витрати, повязанi з приготуванням до весiлля, а також повернути подарунки, якi вона отримала, хоча iснують i певнi винятки з цього правила.
Мiжнароднi договори УкраСЧни в системi сiмейного законодавства
Вiдповiдно до КонституцiСЧ чиннi мiжнароднi договори, згоду на обовязковiсть яких дано Верховною Радою УкраСЧни (далi ВРУ), СФ частиною нацiонального законодавства УкраСЧни (ст. 9). Це повнiстю вiдповiдаСФ положенню ч. 1 ст. 17 Закону вiд 22 грудня 1993 р. Про мiжнароднi договори УкраСЧни. На необхiднiсть урахування мiжнародних договорiв, якi не суперечать КонституцiСЧ, вказуСФ i Пленум Верховного Суду УкраСЧни вiд 1 листопада 1996 р. Про застосування КонституцiСЧ УкраСЧни при здiйсненнi правосуддя, пiдкреслюючи, що суд не може застосувати закон, який регулюСФ вiдносини, що розглядаються, iнакше, нiж мiжнародний договiр.
Частиною нацiонального сiмейного законодавства УкраСЧни визнаються багатостороннi мiжнароднi договори КонвенцiСЧ та двостороннi угоди про надання правовоСЧ допомоги у цивiльних та сiмейних справах, якi укладаються УкраСЧною з iншими державами за наявностi на це згоди ВРУ1.
Серед конвенцiй, якi на сьогоднi ратифiкованi ВРУ i мають значення для регулювання сiмейних вiдносин, слiд вказати на Конвенцiю про права дитини вiд 20 листопада 1989 р., яка була пiдписана УкраСЧною 21 лютого 1990 р., ратифiкована ВРУ 27 лютого 1991 р. i набула чинностi для УкраСЧни 27 вересня 1991 р.; Конвенцiю про захист прав людини та основних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р.), яка була ратифiкована ВРУ 17.07.97 р.; Конвенцiю про правову допомогу i правовi вiдносини у цивiльних, сiмейних та кримiнальних справах державчленiв СНД, ратифiковану ВРУ 10 листопада 1994 р. Положення вказаних конвенцiй знаходять своСФ втiлення в законодавствi УкраСЧни. Так, ст. 12 КонвенцiСЧ про захист прав людини та основних свобод Право на шлюб, вiдповiдно до якоСЧ чоловiки та жiнки, якi досягли шлюбного вiку, мають право