Державно-правове становище українських земель в литовсько-польський період (XIV – XVII ст.)
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?й і в третій встановлені терміни, то він втрачає свою річ.
А заставоутримувач буде мати право розпоряджатися цими заставленими речами на свій розсуд.
7. Якби хто заклав щось на певний термін
Також якби хто віддав кому у заставу рухому річ на певний термін із її втратою у випадку, якщо її не викупить, і якби настав встановлений термін, а заставник річ свою не викупив, тоді заставоутримувач може поступити з нею як йому заманеться.
8. Якби хто заставив маєток на певний термін і не викупив його
Також і маєток якби хто кому заставив на термін з його втратою, якщо не викупить, тоді якби термін прийшов, а той, хто заставив маєток, у той термін не зміг викупити, тоді той, хто закупив, має сповістити родичів, щоб вони той маєток викупили; а якби родичі протягом року з моменту того сповіщення викупити цей маєток не змогли, тоді той, хто закупив, отримує маєток у вічне володіння.
9. Якби хто заставив кому маєток на термін і в листі своєму відписав би без термінів не викупати його
Якби також хто кому заставив маєток і написав би в листі своєму, що має викупити його в певний термін, і якщо у той термін не викупить, тоді той, кому заставив, мусить держати цей маєток до кінця наступного такого ж терміну. Але такими заставами заставоутримувач може користуватися у відповідності з договором.
У Слуцькому списку далі йдуть артикули, які відсутні у Дзялинському списку:
10. Про маєтки, заставлені на термін
Також постановляємо: якби хто заставив кому маєток або людей під певну суму грошей на термін, а потім, грошей не повернувши, той маєток або людей, що були заставлені, відібрав до закінчення терміну, тоді має заплатити за насильство дванадцять рублів грошей, а нам, господарю, стільки ж. А якщо до терміну, ті люди, яких заставив, не працювали, тоді за кожний тиждень має платити винагороду шість грошей за того, який буде мати волів, або клячу; а за того, який пішим буде, має платити три гроші. А якби той, хто заставив, хотів тих людей до закінчення терміну повернути, а той, кому заставив, не хотів грошей своїх взяти, а їх відпустити, тоді той має вижа судового, в якому повіті буде, взяти і до нього їхати, щоб гроші свої взяв; а якби він грошей взяти не хотів, тоді той виж, має забрати ті гроші і до скарбниці нашої віддати, а людей тих у нього відібрати.
11. Якби людей заставлених хто інший відібрав
Якби хто інший людей заставлених або землю заставлену з якоїсь причини відібрав, тоді той позивач, який йому заставив, має довести свою невинуватість; а якщо не доведе, сам йому збитки відшкодовувати буде.
Розділ ОДИНАДЦЯТИЙ
ПРО ГОЛОВЩИНИ ЛЮДЕЙ ПУТНИХ, СЕЛЯН І ПАРОБКІВ
Перш за все про головщини путної людини і бортника
Також постановляємо: якби хто убив людину путну або бортника, головщина за людину путну дванадцять рублів грошей, а за бортника вісім рублів грошей. А якби хто побив людину путну або бортника, то людині путній навязка три рублі грошей, а бортнику рубль, їхнім дружинам удвоє.
1. Про головщину і про навязну ремісних людей
Головщина золотарю, органісту, пушкарю, пекарю, кухарю, тесляру, майстру по шиттю золотом, ковалю, столяру, скляру, сокольнику, псарю, візнику, старшому конюху, каменяру, кравцю, швецю, майстрині по шиттю золотом, килимниці, ткалі, прясі має бути, як і слузі путному, тобто дванадцять рублів грошей. І якби хто із цих ремісників був тяглий або невільний, то йому головщина така сама, а навязка рубль.
2. Про побиття і головщину тіунів, приставів та інших врядників
Головщину тіуну, приставу, ключнику, якби хто побив кого із них на цій посаді, дванадцять рублів грошей, а навязка за побиття при виконанні посади три рублі грошей. А якби який тіун або пристав були звільнені з посади, то головщина їм і навязка така сама, як тяглій людині. Якби па-робок виконував обовязки тіуна або пристава, йому головщина десять коп грошей, а навязка рубль до того часу, доки він виконує обовязки, а коли його буде звільнено від них, то головщина і навязка йому, як паробкам.
3. Про головщини і побиття простих людей і паробків
Якби хто убив тяглого селянина, той мусить платити за нього головщину десять коп грошей; за невільного паробка головщина пять коп, а невільній жінці стільки ж головщини.
4. Про побиття і рани мужицькі і паробоцькі
Коли би хто мужика тяглого поранив або побив, має заплатити йому як навязку пятдесят грошей, а дружині рубль грошей, а паробку півкопи грошей, а дружині його копу грошей.
5. Жид, татарин християн у неволі тримати не повинен
Також постановляємо: якби який жид або татарин будь-якого стану християнина купив або взяв у заставу, від цього часу наказуємо воєводам, старостам, державцям, щоб вони про те довідувались і кожного такого християнина звільняли з неволі у жида або татарина і таким саме чином: якщо хазяїн купив його назавжди або невільник народився від купленої жінки, то такий невільник, діставши повноліття, мусить відробити у хазяїна сім літ, а після семи літ має бути відпущений на волю. А якби жид або татарин кого узяв у заставу за гроші, то постановляємо, що тоді невільники повинні відпрацювати цю суму, а рік роботи як чоловіка, так і жінки має зараховуватися за півкопи грошей; і до того часу має йому той закуп служити, поки не відпрацює усієї суми. А челядь, яка дана татарам за батька нашого і за предків наших, і за нас із дворами нашими, ту челядь вони мають держати.
6. Людина вільна ні за який злочин у неволю не повинна взята бути
Також постановляємо, що люди