Демократія, економічна свобода та економічний порядок
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
дку.
Гарантом економічного порядку є держава [13,c.17].
Для розуміння закономірностей формування й розвитку того або іншого економічного порядку є корисним розуміння ролі й механізмів реалізації державної економічної політики. Теорія економічного порядку повинна також ураховувати неоднорідність механізмів економічної координації, що властива більшості сучасних суспільств [14,c.360].
Теорія економічного порядку може дати важливі рекомендації щодо інструментарію аналізу еволюції економічних систем, а також для дослідження закономірностей формування соціального ринкового господарства в постсоціалістичних країнах. Вироблення заходів з регулювання економіки повинна враховувати взаємовплив різних складових економічного порядку. Такий вплив може не піддаватися точному прогнозу й розрахунку виходячи із властивостей складних систем. При аналізі склад них систем (яким є господарський порядок) необхідно використати елементи індуктивного мислення, яке дозволяє розробити рамки для аналізу процесів розвитку й зміни господарських порядків.
Існуючі в тому або іншому господарському порядку, інститути формують структури правил і стимулів, які дозволяють економічним агентам розширювати рамки індивідуальної дії. Більшість інститутів так чи інакше повязані з економічною політикою держави й найчастіше створюються державою. Впорядкованість процесу розвитку інститутів і становить розпізнавальну рису господарського порядку.
Як правило, держава виступає головним регулятором економічних відносин і формує найважливіші правила складові організаційні форми, які приймаються функціонуючими господарюючими субєктами [5,c.53]. Міри економічної політики найчастіше впливають на зміни таких правил. Тому ті або інші організаційні форми є функцією від заходів державної регуляторної політики. Отже, інституціональні й організаційні складові економічного порядку доцільно розглядати через призму державної економічної політики.
Історичні особливості еволюції й тип економічного порядку накладають обмеження на варіативність розробки й проведення заходів економічної політики. Реформаторам необхідно враховувати історичні, інституціональні тенденції еволюції економічної системи, а також спрямованість й якісні характеристики попередніх реформ. У протилежному випадку заходи державної економічної політики можуть створювати інституціональні пастки [2,c.320].
Економіка тієї або іншої країни з урахуванням індивідуальної й унікальної траєкторії розвитку прагне у своїй еволюції до однієї з форм господарського порядку, заснованого на різних домінуючих формах координації, забезпечуючи максимальну впорядкованість інституціональної структури, необхідну для функціонування господарюючих субєктів. Таким чином, заходи державної економічної політики повинні узгоджуватися з тими можливостями й наслідками для економічного розвитку, які дають зміни інститутів у рамках еволюції економічного порядку, обумовленою історично сформованою індивідуальною траєкторією.
3. Економічна свобода в Україні в 2010 році
Економічна свобода феномен громадянського суспільства з ринковою економікою, йому вона притаманна й ним найбільш ефективно може використовуватися, бо є його сутнісною характеристикою. З переходом до ринкових відносин ідеї та принципи економічної свободи з великими труднощами сприймаються різними соціальними групами українського суспільства, не одержують адекватного виразу на рівні економічних, політичних та інших соціальних інститутів, самоцінність економічних свобод взагалі незначна [1, c.382]. У той же час економічну свободу правомірно розглядати як механізм, здатний гармонізувати субєкта економічної діяльності з самим собою, з природою та суспільством.
Економічна свобода надає однакові права усім учасникам ринку: продавцям, покупцям, підприємцям та найманим працівникам. Вона як визначальна риса ринкового господарювання виявляється у конкретних економічних правах індивіда і, насамперед, у його праві володіти приватною власністю та самостійно діяти у сфері економіки. Економічною основою свободи є приватна власність. Суть свободи і приватної власності, з погляду економіки, однакова.
Економічний вимір свободи має багато аспектів, зокрема змогу виробляти і споживати, продавати і купувати, свободу наймати і найматися. Відомо, що базисом ринкової економіки є свобода конкуренції, яка повязана з принципом "Laissez faire, laissez passer" ("Дозвольте все робити, дозвольте процесам йти спонтанно"). Якщо конкурентна економічна діяльність приводить у підсумку до блага суспільства, то її не варто обмежувати. Завдання держави у такій ситуації полягає у тому, щоб підтримати і захистити економічну свободу. Держава повинна створити такі сприятливі умови, за яких кожна людина мала б змогу зреалізувати економічну свободу [8, с. 156]. По-перше, економічна свобода виступає мірою розвитку особистості як субєкта господарювання. По-друге, економічна свобода є передумовою і фактором ефективної економічної діяльності в умовах сучасної ринкової економіки. По-третє, економічна свобода стає важливим регулятором економічної поведінки індивідів, груп, організацій.
Економічну свободу можна розглядати не тільки як ціль, але і як цінність. Проте цінністю вона стає тільки тоді, коли субєкт її усвідомлює. Де немає усвідомлення цінності діяти у сфері економіки відповідно до своїх потреб та інтересів з усвідомленням власної відповід