Громадсько-культурна діяльність князя Костянтина-Василя Острозького
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
?рку, Софії, Хельсинкі, Упсали, Штутгарті. Досить часто "Острозька Біблія" зустрічається в монастирських бібліотеках Болгарії, Румунії та Сербії. Як відомо, Біблія для людини середньовіччя являла собою беззаперечний аргумент доказу сили Бога, і невичерпне джерело літературних та філософських суперечок. Вона виступала єдиним освяченим авторитетом в ідейних та політичних баталіях середньовіччя, коли часто економічні та політичні наміри прибиралися у релігійні шати. Така книга не могла не користуватись попитом. Окрім цього була ще й джерелом освіти. У той час читали переклади Біблії латинською, італійською, німецькою, чеською, а у 1561 році і польською мовами. На тлі гострого ідеологічного протистояння з католицизмом постало питання про православне видання. Тому видрук Біблії в Острозі перетворився у визначну подію для всіх народів, де літургічною мовою виступала церковнословянська. До того ж переклад і видання Біблії національною мовою свідчило про зростання національної свідомості, зміцнення позицій рідної мови у її змаганні з латинізмом.
2.3.3 "Острозька Біблія" і зростання національної свідомості, зміцнення позицій рідної мови у змаганнях з латинізмом
Неабиякою проблемою при підготовці Біблії до друку виявився пошук найбільш повних та ідентичних списків, з яких можна було б набирати новий текст. Про це дізнаємося з передмови до Біблії: "Щойно в благочестивого і славного у православї государя і великого князя Івана Васильовича московського, - говорить Василь-Костянтин Острозький, я старанним благанням випросив собі добру Біблію, яку отримав через богонравного мужа, писаря Великого князівства Литовського Михайла Гарабурду" . Тут йдеться про Геннадіївську Біблію, переклад якої з грецької здійснив новгородський митрополит Геннадій. Князь Острозький звертався і до інших осіб з проханням надати списки Біблії. У результаті роздобув багато текстів різними "письменами та мовами" і наказав дослідити, як пишуть видавці, чи у всьому вони згідні з божественним писанням. Виявилось, що у них багато відмінностей і навіть перекручень. Але говорити про відмінності і різночитання можна було лише при порівнянні з оригіналом. Таким, за церковною традицією, вважається Септуагінта (переклад групи Александрійської бібліотеки, відомий як переклад сімдесяти мудреців, звідси й назва Септуагінта (від лат. "сімдесят"). Саме його канонізувала християнська церква, додавши до тексту свої книги Нового Заповіту. Увесь збірник згодом назвали Біблією. Саме із Септуагінтом християнська церква перекладає Біблію всіма мовами, хоча інколи в примітках вказуються деякі розбіжності з єврейським текстом. Отже, коли йшлося про розбіжності, мали на увазі, найперше, відмінності різних перекладів. Князь Василь-Костянтин велів друкувати лише ті тексти, які зміг розшукати. Крім того, загальновідомо, що користування єврейським оригіналом дало б змогу значно краще і повніше зрозуміти та здійснити переклад. Але князь під впливом острозьких вчених-греків розпорядився послуговуватись виключно грецьким текстом, про що сам зазначає у передмові. Без сумніву, це звузило можливості перекладачів. Але проблема ідентичності "Острозької Біблії" релігійна проблема і залишимо її вирішувати Церкві. І як би там не було, у цієї книги щаслива доля, оскільки текст її набув загального визнання і поширений у всіх словянських церквах.
Підготовка до випуску в світ Біблії тривала чотири роки. Василь-Костянтин писав, що його навіть охопив сумнів у можливості підготувати досконалий текст, він збирався кинути розпочату справу. І князя можна зрозуміти. Як свідчать дослідження, спочатку всі 66 книг, з яких складається Біблія, не були поділені на розділи і вірші, не практикували паралельних посилань. Зрозуміло, читання та розуміння такого тексту надзвичайно ускладнювалося.
Згадок про користування в Острозькій друкарні текстами з поділом на вірші немає. Князь лише зазначає в передмові до видання, що своїх посланців він відправив "у багато країн світу до земель римських, Кандійських островів, а найбільше до численних грецьких, сербських і болгарських монастирів, дійшов і до самого намісника апостолів, голови усієї східної церкви, вселенського патріарха Єремії, всюди настійно прохаючи для себе людей, які добре знають грецьке та словянське писання, та ізводів добре виправлених, безпомилкових [41, с. 202-203]". Коли вдалося зібрати "досить книг і вчених людей", "з ними і з іншими багатьма знавцями божественних писань довго порадившись, внаслідок спільної наради і одностайної ухвали" вирішили у всьому наслідувати грецький переклад із староєврейської (так званої Септуагінти). Після виходу Біблії Василь-Костянтин невимовно радів, бо видана ним книга "неначе дочка, приведена з Риму Палеологом, і вона здійснена і виправлена на підставі останньої [41, с. 202-203]". "Острозька Біблія" зразу стала популярною. І її популярність була важливим чинником міжнародних культурних стосунків середньовіччя, а її авторитет визнали усі видавці ХVIІ-ХІХ ст. Майже через сто років у Москві побачило світ подібне видання Біблії, але, як зазначалося у передмові, це був передрук з готового перекладу книги князя Костянтина Острозького. Міжнародне визнання Острозької Біблії підтверджується й тим, що рукописний переклад румунською мовою Біблії також здійснений з Острозького примірника. Перша друкована румунською мовою Біблія також наслідувала текст острозької друкарні князя Вас