ГiгiСФнiчнi властивостi грунту
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
Мiнiстерство освiти та науки УкраСЧни
Вищий навчальний заклад тАЬВiдкритий мiжнародний унiверситет розвитку людини тАЬУкраСЧнатАЭ
Горлiвський регiональний iнститут
Кафедра фiзичноСЧ реабiлiтацiСЧ
РЕФЕРАТ
з диiиплiни: ГiгiСФна
На тему:
ГiгiСФнiчнi властивостi грунту
студентки 2-го курсу денноСЧ форми навчання
напряму пiдготовки 0102 фiзичне виховання i спорт
спецiальностi 6.010200 фiзична реабiлiтацiя
Коршун Христини Костянтинiвни
Викладач: Ярош А.М.
Горлiвка 2009
План
Вступ
- Склад i властивостi ТСрунту
- Епiдемiологiчне значення ТСрунту
- Самоочищення ТСрунту
- Хiмiчне i радiоактивне забруднення ТСрунту
Список лiтератури
Вступ
Грунт разом з повiтрям i водою СФ середовищем, з яким людина безпосередньо звязана протягом всього життя. Мешкаючи на поверхнi землi, здобуваючи з грунту воду, проводячи рiзнi земельнi i сiльськогосподарськi роботи, людина постiйно пiддаСФться дiСЧ окремих грунтових чинникiв, якi залежно вiд умов можуть рiзний впливати на стан його здоровя.
Найбiльше практичне гiгiСФнiчне значення мають поверхневi шари грунту, якi здатнi утримувати воду, не пропускаючи СЧСЧ в глибокi шари, вести до заболоченостi, створення малярiйних вогнищ i погiршення клiматичних умов (пiдвищена вогкiсть). Цi ж поверхневi шари ТСрунту понад усе доступнi забрудненню ззовнi i при попаданнi органiчних речовин тваринного походження можуть бути епiдемiологiчною небезпекою унаслiдок можливого занесення з покидьками патогенних мiкроорганiзмiв, яСФць гельмiнтiв II личинок комах. Окремi групи СЧх можуть зумовити виникнення i передачу епiдемiчних i ендемiчних захворювань.
ТРрунт може пiддаватися радiоактивному забрудненню пiд час вступу до неСЧ радiоактивних вiдходiв з викидами вiдповiдних промислових пiдприСФмств у випадках недотримання правил радiацiйноСЧ безпеки, а також при випробуваннях атомноСЧ зброСЧ.
Шкiдливий вплив на здоровя населення може надати забруднення ТСрунту хiмiчними засобами, вживаними в сiльському господарствi для пiдвищення врожайностi, що можливе при вiдступi вiд санiтарних i технiчних правил роботи з ними.
Геологiчний i хiмiчний склад i структура ТСрунту, ступiнь СЧСЧ сухостi i вогкостi надають великий вплив на тепловий режим приземного шару атмосфери i СЧСЧ стан, якiсть пiдземноСЧ води, характер рослинностi, хiмiчний склад рослинних продуктiв i, отже, опосередковано на продукти тваринного походження.
Мiiевостi, в ТСрунтi або водi яких СФ нестача або надлишок окремих хiмiчних речовин, називаються аномальними геохiмiчними провiнцiями. У проживаючих тут людей спостерiгаються вiдхилення в обмiнi речовин, функцiональнi i морфологiчнi змiни i захворювання, СЧх називють геохiмiчними ендемiями (флюороз, зоб,i уровська хвороба i iн.). До профiлактичних заходiв вiдносяться пiдгодiвля, введення у воду фтору i т.д.
Особливостi грунту необхiдно враховувати при виборi земельнСЧ дiлянки для будiвництва населених пунктiв i дiлових будiвель, при прокладцi водопровiдноСЧ i канализацiйноСЧ мережi.
1. Склад i властивостi грунту
Грунт складаСФться з твердих частинок i вiльних промiжкiв мiж нимипор, заповнених повiтрям. До грунтiв з дiаметром бiльше 3 мм вiдносяться камiння i гравiй, вiд 1 до 3 мм крупний пiсок i менше 1 мм дрiбний пiсок, глинистi частинки i пил. Розрiзняють також грунт: камянистий; пiщаний, якщо в ньому бiльше 80% пiска, супiщаний при змiстi до 30% глини; суглинний до 50% глини; глинистий, якщо глини бiльше 50%; вапняний - бiльше 50% вапна; крейдяний - бiльше 50% крейди; чорноземний, що мiстить понад 20% гумусу (перегною), що створюСФться з продуктiв розкладання рослинних i тваринних органiзмiв; торфяна, в якiй основним компонентом СФ органiчнi частинки гумусу.
Поверхневий шар грунту СФ складним комплексом мiнеральних зСФднань (9099%) i органiчних речовин (110%). Мiнеральна частина складаСФться в основному з пiску, глини, вапна i мула з солями кремнiю, алюмiнiю, кальцiю, магнiю i др.; органiчна частина - гумиус (перегнiй), в нiй мiститься велика кiлькiсть мiкроорганiзмiв.
Повiтропроникнiсть:
Ця властивiсть маСФ велике гигиенiчне значення, роблячи вплив на процеси самоочищення грунту. В грубозернистих грунтах повiтропроникнiсть бiльше, нiж в дрiбнозернистих, а тому в них створюються кращi умови для притоку кисню з атмосфери та окислювання за рахунок цього органiчних речовин, що звiльненню грунту вiд забруднень. В грунтовому повiтрi у звязку з розкладанням органiчних речовин менше кисню, нiж в атмосферi, i бiльше вуглекислоти. В ньому можуть знаходитися амiак, сiрководень, летючi вуглеводнi i жирнi кислоти, указуючи на забрудненi грунту органiчними речовинами, що гниють.
ВодоСФмнiстьздатнiсть грунту утримувати воду. Вона залежить головним чином вiд загального обСФму пiр, який в дрiбнозернистих грунтах бiльше, нiж в грубозернистих, а також вiд розмiру самих пiр: дрiбнi пори бiльше затримують воду, перешкоджаючи СЧСЧ набряканню i випаровуванню. Тому дрiбнозернистi грунти бувають бiльш сирими, що характерне для глинистого i торфяного грунту, незадовiльного в гiгiСФнiчному вiдношеннi. Сира мiiевiсть робить несприятливий вплив на клiмат, на фундамент i стiни будiвель i т.д.
Вказанi види грунту обумовлюють високий рiвень стояння грунтових ?/p>