ГiгiСФнiчнi властивостi грунту
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?од, що також сприяСФ розвитку вогкостi. В цьому ж напрямi дiСФ гiгроскопiчнiсть дрiбнозернистих грунтiв - здатнiсть притягати з повiтря пари i конденсувати СЧх в своСЧх порах. Нарештi, важливо, щоб грунт володiв мiцною структурою i добре протистояв _езiй_iй_ни дiСЧ води.
Температура грунту:
Тепловi властивостi грунту роблять вплив на температуру приземного шару атмосфери, тепловий режим примiщень першого поверху i пiдвалiв, а також на життСФдiяльнiсть грунтових мiкроорганiзмiв i процеси розкладання органiчних речовин в грунтi.
Ступiнь нагрiвання грунту сонцем залежить вiд географiчного положення i рельСФфу мiiевостi, характеру грунту i пори року. Сильнiше i швидше нагрiваються схили, обернутi на пiвдень i пiвденний схiд, темний колiр грунту сприяСФ поглинанню тепла, сухi грунти прогрiваються швидше, нiж сирi. Особливо нагрiваСФться камянистий грунт, потiм пiсок i порiвняно менше глиниста, торфяна i чорнозем. Сирий грунт бiльш холодний унаслiдок великоСЧ теплопровiдностi i значного тепловипромiнювання. Рослинний покрив зменшуСФ нагрiвання i випромiнювання тепла грунтом, навпаки, штучнi покриття (асфальт i _ез.) усилюють випромiнювання унаслiдок високого альбедо (вiддзеркалення) i в лiтнiй час, пiдвищуючи температуру приземного шару повiтря, погiршують мiкроклiмат i самопочуття людей.
Добовi коливання температури повiтря вiдображаються в грунтi до глибини не бiльше 1 м, рiчнi ж передаються на великi глибини. В лютi морози грунт може промерзати на глибину до 12 м, що важливо враховувати при заставляннi фундаментiв будiвель, водопровiдних i каналiзацiйних труб. В суворому клiматi на вiдомiй глибинi грунт нiколи не вiдтаСФ, утворюючи шар вiчноСЧ мерзлоти.
2. Епiдемiологiчне значення грунту
Грунт, забруднений органiчними речовинами тваринного походження, СФ сприятливим середовищем для збереження i розвитку мiкроорганiзмiв, серед яких можуть бути збудники iнфекцiйних хвороб. В чистому грунтi вони не зустрiчаються i мiкрофлора складаСФться з нешкiдливих сапрофiтiв. Найбiльша кiлькiсть мiкробiв знаходиться на глибинi 12 см, далi число СЧх поступово зменшуСФться i на глибинi 45м грунт як правило стерильний. В населених пунктах, що не мають каналiзацiСЧ i приймачiв нечистот, забрудненiсть грунту в дворах може бути значною i представляти небезпеку, особливо вiдносно дизентерiСЧ i гельмiнтозiв.
Виживння в забрудненому грунтi збудникiв дизентерiСЧ, черевного тифу, паратифу, холери, а також гнiйних iнфекцiй обчислюСФться тижнями, а iнодi i мiсяцями, залежно вiд наявностi живильного матерiалу, фiзичних властивостей грунту i загального мiкробного пейзажу (видовоСЧ конкуренцiСЧ). Середнiй термiн виживання бактерiй тифо-паратифозноСЧ групи складаСФ 23 тижнi, дизентерии 25 тижнiв, холерного вибриона. 12 тижнi, палички туляремiСЧ12 тижнi, бруцельозу 2 3 тижнi, мiкобактерiй туберкульозубiля 13 тижнiв. За цей час вони можуть розповсюджуватися в зовнiшньому середовищi рiзними шляхами i викликати прямо або побiчно iнфекцiйнi захворювання.
БезпосереднСФ зараження через грунт не СФ частим шляхом розповсюдження iнфекцiй. Практично може йтися головним чином про зараження правцем, газовою гангреною i злоякiсним набряком через грунт, що потрапив в рани при травматичних пошкодженнях шкiри i вогнепальних пораненнях. Збудники цих захворювань вiдносяться до числа спороносних анаеробiв i постiйно мешкають в грунтi. Спори правця частiше за все зустрiчаються в садовiй i городнiй землi, удобренiй гноСФм, а також в iнших мiiях, забруднених екскрементами тварин. При пораненнях разом з частинками грунту i пилом спори правцевоСЧ палички проникають в пошкодженi тканини, розвиваються i можуть викликати найважче захворювання, видiляючи сильно дiючий токсин. Профiлактично необхiдно навiть при невеликих пошкодженнях тканин, забруднених землею, вводити пiдшкiрно 1 мл адсорбованого правцевого анатоксина, а через 30 мiн iншим шприцом i в iншу дiлянку тiла вводити 3000 ME протиправцевоСЧ сироватки.
Через грунт можливо зараження сибiрською виразкою i ботулiзмом. В грунтi, забрудненому видiленнями хворих тварин або трупами СЧх, можуть знаходитися спори сибiрськоСЧ язви, що зберiгаються протягом рокiв. Потрапивши в органiзм, вони проростають i викликають частiше за все шкiрну форму захворювання або рiдше легеневу i кишкову.
Збудники гострих кишкових iнфекцiй потрапляють з грунту головним чином в грунтову воду або поверхневi водоймища i розповсюджуються далi по водi. Зараження може вiдбутися через овочi, вирощуванi на землеробських полях зрошування i городах, що удобряються _езiй_iй_них__ними нечистотами, а також через мух.
Велике значення маСФ грунт в розповсюдженнi гельмiнтозiв, адже вiн СФ основним середовищем для розвитку i дозрiвання яСФць геогельмiнтiв, якi можуть зберiгатися в землi тривалий час. Вони поступають в неСЧ з випорожнюваннями хворих людей i розвиваються тут до стадiСЧ личинок. В органiзм людини яйця i личинки геогельмiнтiв (аскариди, власоглав, гострики) потрапляють при вживаннi немитих овочiв i ягiд i при СЧжi руками, забрудненими iнфiкованою землею. Це особливо торкаСФться осiб, що мають контакт з грунтом по роду своСФСЧ роботи: землекопiв, шахтарiв, городникiв, а також дiтей, якi, граючи на землi i в пiску, легко можуть занести личинки геогельмiнтiв в рот.
Значне забруднення грунту яйцями i личинками геогельминтов вiдзначено в неканализованных мiстах за вiдсутностi приймачiв нечистот i покидькiв i належноСЧ системи СЧх очищення, що уп