Гендерні стереотипи як суспільне явище
Курсовой проект - Социология
Другие курсовые по предмету Социология
°, які розглядали диференціацію чоловічих та жіночих ролей у структурно-функціональному плані. Вони поділили ролі чоловіка та дружини в сучасній сімї на дві сфери інструментальну та експресивну. Інструментальна роль складається з підтримки звязку між сімєю і зовнішнім світом це професійна діяльність, що приносить матеріальний дохід і соціальний статус; експресивна роль передбачає в першу чергу піклування за дітей і регулювання взаємовідносин у родині. Т.Парсонс і Р.Бейлс вважають, що здатність жінки до народження дитини та доглядання за дітьми зумовлює однозначно її роль, а чоловік, який не може виконувати ці біологічні функції, стає виконавцем інструментальної ролі. Отже, згідно з їхньою точкою зору, гендерні стереотипи формуються на основі біологічного поділу ролей між чоловіком та дружиною, які сприймаються як фундаментальні відмінності та зумовлюють їхню діяльність.
Однак феміністична критика показала, що в основі дихотомії інструментальності та експресивності при всій її емпіричній і життєвій переконаності лежать не стільки природні статеві відмінності, скільки соціальні норми, наслідування яким обмежує індивідуальний саморозвиток й самовираження жінок та чоловіків. Тобто, суспільство навязує свої загально усталені принципи і норми та обмежує право вибору чоловіком чи жінкою тієї гендерної ролі, яка їм більш прийнятна, і таким чином, підтримує або придушує у чоловіках і жінках певні моделі поведінки. Оскільки із соціального погляду чоловіча поведінка вирізняється сильнішими виявами владності і впливу, а жіноча, відповідно, підлеглістю та впокоренням, то в масовій свідомості, а відтак і в культурі закріплюються відповідні стереотипи.
Подібної точки зору дотримувались Уільямс і Бест, які припустили, що гендерні стереотипи виникли як механізм для підтримання статево-рольової диференціації. На їхню думку, жінка почала виконувати роль домогосподарки тому, що догляд за малюком наклав обмеження на її мобільність, а ведення домашнього господарства задовольняло вимогу залишитися вдома. Такий розподіл ролей дуже зручний для суспільства, тому воно намагається переконати себе в тому, що ці ролі підходять їхнім носіям. Для цього воно породжує вірування про якісь риси чоловіків і жінок, які слугують для обгрунтування того, що їхні ролі підходять якнайкраще. Ставши буденними, ці вірування трансформувались у норми поведінки для дорослих та моделі для соціалізації дітей. Гендерна соціалізація дитини починається буквально з моменту народження, коли батьки та інші дорослі, зясувавши стать малюка, починають навчати його гендерній ролі хлопчика або дівчинки. Індивід налаштовується наслідувати ту модель поведінки, яка відповідає його статі. У такий спосіб гендерні стереотипи, що містяться в типових зразках індивідуальної поведінки, у процесі міжособистісної взаємодії засвоюються індивідом, передаються йому, відображаються ним як ознаки правильної статевої поведінки, правильної на його субєктивну думку. Переймаючи ці зовнішні для нього зразки, індивід мимоволі структурує свій внутрішній психологічний світ згідно з такими зразками, а це поступово ґрунтує його психологічну сутність, його особистість, таким чином, стає особистістю чоловічою або жіночою з усіма притаманними їй рисами та якостями та відповідним чином сприймає оточуючих людей, диференціюючи їх за статевою ознакою та очікує від них таких дій, які би відповідали засвоєним ним гендерним уявленням.
Ще одне пояснення формуванню гендерних стереотипів запропонував науковець Астафєв, який стверджує, що історично гендерні стереотипи формувалися в рамках типів соціального та економічного обміну. Він виділив такі історичні типи соціального та економічного обміну (назвавши їх економіками любові): військову економіку, економіку багатства, буржуазну економіку та економіку споживання. Згідно його теорії, відповідні гендерні стереотипи формувалися в часи кожного з цих типів, та, видозмінюючись, збереглися до нашого часу. Так, в часи розвиненої „військової економіки” красивими полонянками нагороджували вояків за хоробрість жінки вважалися предметом престижного споживання. Стереотипи того часу і сьогодні широко представлені в суспільстві наприклад, те, що чоловік завжди більший, ніж жінка, масивніший і вона повинна почувати себе в шлюбі, як за камяною стіною; або що чоловікові завжди потрібно завойовувати жінку, а їй личить тільки відповідати на його поклик, та й то не одразу.
В період економіки багатства, у ХІІ столітті у Франції одночасно з появою куртуазних романів (у вищих, звичайно, суспільних верствах) зароджується етика високої поваги до жінки. Проте в добу Відродження і церковної Реформації, коли активізувалась буржуазна економіка, продовжували розвиватися патріархальні відносини. В цих умовах індивід не був упевнений у власній цінності, якщо вона не підкріплювалася ринковим успіхом. Відтак розрахунку підпорядковуються й сексуальні відносини. Жінка навіть втрачала власне прізвище, чого не було у середньовіччі (у середовищі знаті). В любовних відносинах вона стає тим, чим є будь-який субєкт на ринку послуг буржуазної економіки товаром, предметом, який можна використати з певною ціллю, і всі такі цілі можуть бути методично перераховані в шлюбному договорі. Стереотипи того часу зараз проявляються при залицянні, коли мужчина дарує квіти, коштовності, запрошує в дорогий ресторан на побачення чи пише вірші. При цьому він розглядається як прохач, його по?/p>