Гельмiнтози
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
Реферат
з диiиплiни: ГiгiСФна харчування
на тему: Гельмiнтози
Вступ
Гельмiнтози - захворювання людини, тварин i рослин, спричиненi паразитичними червяками - гельмiнтами.
Джерелом зараження СФ людина, свiйськi та дикi тварини, птахи. Залежно вiд способу передачi гельмiнтози подiляють на двi основнi групи: геогельмiнтози i бiогельмiнтози.
Яйця або личинки збудникiв геогельмiнтозiв видiляються з фекалiями хворих назовнi, де дозрiвають i стають iнвазiйними. Геогельмiнтозами людина зарахуСФться пiд час вживання овочiв, ягiд та iнших продуктiв, забруднених личинками та яйцями в iнвазiйнiй стадiСЧ розвитку (аскарис, волосоголовець, гострики). Зараження можливе також через ТСрунт, воду, предмети вжитку, руки.
Збудники бiогельмiнтозiв у своСФму розвитку, крiм остаточного (дефiнiтивного) живителя, потребують промiжного, а деколи i додаткового. В органiзмi дефiнiтивного живителя бiогельмiнти досягають статевоСЧ зрiлостi.
Бiогельмiнтози передаються людинi найчастiше з продуктами тваринного походження (мясо, риба), якi мiстять у зародковiй стадiСЧ розвитку гельмiнти (бичачий цiпяк, стьожак широкий, трихiнела та iн.).
До найнебезпечнiших iнвазiйних хвороб належать трихiнельоз, тенiаринхоз, тенiоз, ехiнококоз, альвеококоз, фаiиольоз, дифiлоботрiоз, опiсторхоз та iн.
1. Трихiнельоз
Трихiнельоз - одне з найнебезпечнiших iнвазiйних захворювань людини i тварин, яке спричиняСФться нематодою трихiнела спiралiс, що належить до бiогельмiнтiв. ХарактеризуСФться трихiнельоз у людини тяжким хронiчним перебiгом, алергiчним набряком тiла, сильним болем у мязах.
Розвиток паразита вiдбуваСФться в одному органiзмi, який одночасно СФ головним i промiжним живителем. Статевозрiлi форми паразитують у кишечнику людини чи тварини, а СЧхнi личинки - у мязах.
Трихiнели - дрiбнi ниткоподiбнi круглi гельмiнти, вкритi тонкою прозорою оболонкою (кутикулою). Самки трихiнели паразитують у нижньому вiддiлi тонкого кишечника, де народжують живих личинок. Через лiмфатичнi судини кишечника i грудну лiмфатичну протоку вони потрапляють у кров i розносяться в рiзнi органи, однак приживаються лише у поперечносмугастiй мускулатурi, переважно у мязах нiжок дiафрагми, язика, стравоходу, мiжреберних, крiм серця. Через 17 дiб вони досягають iнвазiйноСЧ стадiСЧ (спiралеподiбна форма). Навколо личинки через 3-4 тижнi формуСФться капсула, яка поступово кальцинуСФться. ЖиттСФздатнiсть мязових трихiнел зберiгаСФться у тварин роками, в людини -понад 25 рокiв.
Звiльненi пiсля перетравлення мяса у шлунку личинки трихiнел через 2-7 дiб перетворюються на статевозрiлi форми. Самцi заплiднюють самок i швидко гинуть, а самки через 6-7 дiб вiдкладають 1500-10 000 личинок трихiнел.
Людина зарахуСФться трихiнельозом пiд час вживання в СЧжу погано провареноСЧ, просмаженоСЧ свинини або мяса диких тварин, уражених цим захворюванням. Понад 70 видiв тварин СФ носiями трихiнел. Дикi тварини заражуються пiд час поСЧдання iнших тварин та СЧхнiх трупiв, уражених трихiнелами, а також деяких комах (личинок жукiв-трупоСЧдiв i мух, якi живляться трупами). Свiйськi тварини (свинi, собаки, коти) заражуються цiСФю iнвазiСФю пiд час поСЧдання боСФнських i кухонних вiдходiв, а також трупiв хворих гризунiв.
Трихiнели стiйкi до високих i низьких температур, гинуть за температури всерединi шматка мяса +80С. Звичайне варiння i смаження мяса не гарантують загибелi трихiнел. За температури -12#С трихiнели зберiгають життСФздатнiсть упродовж 2 мiсяцiв, а в солоних шинках - бiльше року. Висушування дiСФ на трихiнели згубно, вони чутливi до iонiзуючого випромiнювання. Мязовi трихiнели здатнi видiляти токсичнi речовини, що мають високу термостiйкiсть.
Перебiг трихiнельозу у людини вiдбуваСФться у двох формах - гострiй i хронiчнiй. Початковi стадiСЧ хвороби супроводжуються слабкiстю, перiодичним пiдвищенням i зниженням температури тiла. Потiм температура пiдвищуСФться до +39-40С, спостерiгаються алергiчнi реакцiСЧ, набряк повiк i обличчя, iнодi тiла i кiнцiвок. Це супроводжуСФться сильним болем у мязах рук, нiг, мiжреберних, жувальних, мязах живота. Можливi висипання на шкiрi, порушення роботи шлунково-кишкового каналу, гiпотонiя, безсоння. У кровi пiдвищуСФться вмiст еозинофiлiв.
У разi ускладнення розвиваСФться мiокардит, менiнгоенцефалiт, тромбози артерiй i вен, пневмонiя, нефрит.
Людину, хвору на трихiнельоз, можна вилiкувати лише на початковiй стадiСЧ захворювання, доки не сформувалася мiцна капсула (оболонка) личинки. Пiсля iнкапсуляцiСЧ хворобу вилiкувати майже неможливо, людина залишаСФться iнвалiдом на все життя, постiйно борючись за допомогою сильнодiючих лiкiв iз нестерпним болем.
Поширенню трихiнельозу сприяють низька санiтарна культура провадження тваринництва, подвiрний забiй свиней, недостатня боротьба з гризунами, бродячими кiшками i собаками, а також вживання в СЧжу свинини, не дослiдженоСЧ на трихiнельоз.
2. Тенiаринхоз
Тенiаринхоз - iнвазiйне захворювання людей, яке спричиняСФться стьожковим червяком - цiпяком бичачим (неозброСФним). У тварин хвороба, спричинена Цiпяком бичачим, називаСФться цистицеркоз, що залежить вiд стадiСЧ розвитку збудника.
Довжина гельмiнта досягаСФ 2-10 м, тiло складаСФться з головки з чотирма мiцними присосками i багатьох (бiльш як тисяча) членикiв. В одному зрiлому членику налiчуСФться