Гельмiнтози
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
до 170 тисяч яСФць, всерединi яких СФ личинки. Живе цей гельмiнт у тонкому кишечнику людини впродовж багатьох рокiв, перiодично вiд його тiла вiдриваються зрiлi членики, наповненi яйцями. З екскрементами вони потрапляють назовнi або самi виповзають через анальний отвiр. Велика рогата худоба заражуСФться через корм, забруднений яйцями цiпяка, якi зi шлунка з течiСФю кровi потрапляють у мязи i перетворюються в особливу форму личинок - цистицерки. Через 3,5-4 мiсяцi цистицерки досягають розмiру горошини i здатнi заразити людину. Цистицерки - наповненi токсичною рiдиною пухирцi, всерединi яких плавають паразити з присосками. Вони чутливi до температурних чинникiв - гинуть за температури -12-(-14)С та +47-(+48)С; до впливу натрiю хлористого - в 20% розчинi гинуть впродовж 20 днiв.
Цистицерки добре помiтнi у мясi, але не завжди, оскiльки вони перебувають всерединi мязiв. Найчастiше СЧх виявляють у серцевому мязi, мязах язика, щiчних, поперекових, лiктьових, шийних i черевних мязах. Рiдше личинки можуть локалiзуватися в головному мозку, легенях, печiнцi та селезiнцi.
Промiжним живителем для бичачого цiпяка СФ лише людина. Вона заражуСФться тенiаринхозом у разi вживання в СЧжу сирого чи напiвсирого, вяленого та копченого яловичого мяса, ураженого цистицерками.
СвоСЧми присосками паразит прикрiплюСФться до слизовоСЧ кишечника людини i травмуСФ СЧСЧ. Велике скупчення цiпякiв може спричинити непрохiднiсть кишечника через велику СЧхню довжину тiла. Токсичнi продукти обмiну негативно впливають на органiзм загалом. Спостерiгаються розлади шлунково-кишкового каналу, головний бiль, дратiвливiсть, швидка втомлюванiсть. Хвороба характеризуСФться тривалим перебiгом, адже симптоми нетиповi i дiагноз здебiльшого встановлюють не одразу.
У деяких мiiевостях поширене вживання страв з яловичини якi можуть спричинити захворювання, оскiльки не пiдлягають термiчному обробленню. Це струганина (дрiбно настругане морожене мясо, посолене i приправлене прянощами), гейма (свiжий масний фарш з прянощами), спецiально приготований шашлик (шматочки мяса, нанизанi на рожен i обсмаженi лише зверху), басiурма (вялене мясо) та iн. Працiвники боСФнь i мясокомбiнатiв, мясопереробних цехiв, кухарi, домогосподарки iнодi кантують сире мясо i фарш. Усе це може спричинити хворобу.
3. Тенiоз
Тенiоз - iнвазiйна хвороба людини, спричинена стьожковим червяком - цiпяком свинячим (озброСФним). Людина СФ промiжним i головним (дефiнiтивним) живителем, а свинi лише промiжним, У свиней це захворювання, як i у великоСЧ рогатоСЧ худоби, називаСФться цистицеркоз. А людина хворiСФ на тенiоз i цистицеркоз, коли СФ промiжним живителем.
Довжина свинячого цiпяка менша, нiж бичачого, i становить 1,5-2 метри. Головка паразита нагадуСФ головку шпильки i не перевищуСФ 1 мм, крiм присосок, СФ твердi гачки, за допомогою яких цiпяк чiпляСФться за слизову кишечника (звiдси i назва озброСФний). Тiло складаСФться з багатьох поперечно розташованих членикiв. Останнi членики СФ зрiлими i заповненi яйцями to зародками цiпяка. Поступово зрiлi членики вiдриваються i разом iз фекалiями потрапляють назовнi.
Свиня СФ обовязковим промiжним живителем, вона заражаСФться в разi поСЧдання корму, забрудненого фекалiями хвороСЧ на тенiоз людини. РЖз кишечника свинi зародки паразита розносяться з кровю по всьому органiзму i затримуються переважно у мязах, де перетворюються на цистицерки. Найчастiше свинячий цiпяк локалiзуСФться у щiчних мязах, анконеусах, мязах язика, серця, поперекових, шийних i лопаткових.
Цистицерки свиней чутливi до впливу температур - гинуть за -12С впродовж трьох дiб, за +70-(+80)С - миттСФво; а також до натрiю хлористого - за концентрацiСЧ розсолу 24% гинуть впродовж 20 днiв.
Людина зарахуСФться тенiозом пiд час вживання ураженоСЧ свинини. У кишечнику людини через 2 мiсяцi розвиваСФться свинячий цiпяк.
На цистицеркоз людина хворiСФ пiд час потрапляння у шлунково-кишковий канал яСФць цiпяка свинячого. Це можливо за блювання, антиперистальтичних рухiв, коли у шлунок iз кишечника потрапляють окремi членики паразита i перетравлюються пiд дiСФю шлункового соку. Яйця, якi звiльнилися з членикiв, потрапляють у кров i з течiСФю розносяться по органiзму, зупиняються переважно у головному мозку, очах i перетворюються на цистицерки. Цистицеркоз у людини дуже важко лiкуСФться.
За тенiозу спостерiгають погiршення апетиту, нудоту, блювання, пронос або заСЧзд, бiль у дiлянцi живота, дратiвливiсть, запаморочення, зниження працездатностi, порушення психiчного стану. За цистицеркозу порушуСФться або втрачаСФться зiр, погiршуСФться робота головного мозку, можливi нервово-психiчнi розлади, епiлептичнi припадки.
4. Дифiлоботрiоз
Дифiлоботрiоз - iнвазiйне захворювання людини i тварин, збудником якого СФ стьожак, широкий стрiчковий червяк завдовжки до 9 метрiв. Це бiогельмiнт, i розвиваСФться вiн зi змiною трьох живителiв.
Дефiнiтивними живителями СФ люди i деякi види тварин (коти, собаки), в тонкому кишечнику яких роками паразитуСФ гельмiнт. Вiн вiдкладаСФ яйця, якi видiляються з фекалiями назовнi.
Яйця червяка у зволоженому ТСрунтi залишаються життСФздатними до кiлькох тижнiв, витримують короткочасне заморожування. Восени вони потрапляють у непромерзлу водойму, а навеснi з них формуються личинки.
Личинкова стадiя розвитку вiдбуваСФться в органiзмi двох живителiв: промiжного (рачки циклопи, ракоподiбнi) i ?/p>