Гармонізація оподаткування у країнах Євросоюзу
Доклад - Экономика
Другие доклады по предмету Экономика
х кордонів, заходи щодо обєднання та уніфікації єдиного внутрішнього ринку як основного рушія інтеграційних процесів у регіоні.
На практиці гармонізація податкової сфери відбувається набагато повільніше і складніше, ніж це було передбачено фундаторами єдиної Європи, оскільки країни-учасниці не мають бажання поступатися суверенним правом держави стягувати і розпоряджатися податками.
Питання конвергенції податків у ЄС є гострим та політично дискусійним. Податкова суверенність основна складова національного суверенітету. Хоча члени Євросоюзу погодили напрям кооперації у фіскальній сфері шляхом підписання Маастрихтського договору та Пакту Стабільності й Розвитку, прийняття основних рішень у галузі податкової політики залишається прерогативою національних урядів. Оподаткування стає найбільш важливим інструментом національної економічної і соціальної політики. З його допомогою перерозподіляється прибуток, заохочуються інвестиції та заощадження, стримується споживання і використання окремих товарів тощо. Оскільки податкова політика провадиться відповідно до пріоритетів розвитку національних економік, в ЄС відмовились від побудови окремої фіскальної системи, а пішли шляхом адаптації законодавства кожної країни-учасниці з метою підпорядкувати національні фіскальні моделі спільним завданням загальноєвропейської інтеграції.
Як зазначила стосовно однієї зі складових податкової гармонізації уніфікації податків І. Русакова: … податкова уніфікація в ЄС в її сучасній інтерпретації - це важко вирішуване протиріччя між необхідністю зближення податкових систем із метою створення єдиного внутрішнього ринку та фінансування бюджету ЄС і необхідністю фіскальної гнучкості для регулювання економіки в масштабі окремих країн [17, 57]. Тобто, протиріччя виникає між зацікавленням інтеграційного угрупування в досягненні максимального ступеня гармонізації податків та іноді прямо протилежними цьому інтересами країн-членів.
Ліквідація неефективних елементів податкових систем і відмова від номінального податкового суверенітету країн-членів ЄС була реалізована при затвердженні наступних документів: Директива про злиття, Директива про взаємини між материнськими й дочірніми компаніями, Арбітражна конвенція, Кодекс податкової конкуренції та інші документи "пакета Монті".
Країнам ЄС вже вдалося досягти такого зближення параметрів соціально-економічного розвитку, за якого стала можливою синхронізація змін (звуження чи розширення) їх податкової експансії.
Детальніше простежити основні тенденції оподаткування в країнах ЄС можна за допомогою аналізу структури податкових надходжень (табл.2.1.). Розглядаючи розподіл податків на прямі, непрямі та соціальні, можна стверджувати, що в країнах Євросоюзу найбільшу частку займають непрямі податки.
У країнах ЄС спостерігається значна диференціація у структурі податкових надходжень Найбільш вираженою є тенденція переважання прямих податків у так званих старих державах-членах ЄС, зокрема в Данії, Фінляндії та Великобританії. Нові держави-члени ЄС, навпаки, характерні переважанням непрямих податків у структурі своїх податкових систем. Ще більша різниця серед аналізованих держав виявляється стосовно частки соціальних податків у загальних податкових надходженнях.
Таблиця 2.1. Частка окремих податків і податкових платежів у загальному обсязі податкових надходжень країн ЄС у 2005 році, % [22]
КраїнаНепрямі податкиПрямі податкиСоц. платежіПДВІншіРазомПерсональнийКорпоративнийМайновий та ін.РазомШвеція18,115,633,730,57,41,439,327,0Данія19,915,735,648,87,66,162,52,2Бельгія15,714,830,528,37,53,239,030,5Франція16,719,336,018,25,63,027,137,2Фінляндія19,912,232,130,77,62,440,727,2Австрія18,816,235,022,85,72,230,734,4Італія14,821,035,825,65,71,733,231,0Словенія22,118,440,514,77,11,123,036,6Німеччина16,115,231,322,22,61,626,642,1Угорщина21,919,141,017,15,51,123,635,3Люксембург15,519,535,019,115,62,236,928,1Нідерланди19,115,334,417,59,74,031,234,4Великобританія18,517,435,828,59,07,945,418,8Чехія20,012,932,912,812,30,525,641,5Болгарія34,418,352,88,48,21,317,929,3Іспанія17,817,335,118,711,12,232,034,1Кіпр27,420,748,18,815,24,728,423,2Мальта23,322,145,419,211,33,934,420,2Португалія--43,3----32,1Греція21,515,937,414,710,32,527,535,1Польща22,618,040,611,57,41,620,540,0Естонія28,315,443,718,24,8022,833,5Ірландія24,919,344,223,811,15,540,315,4Латвія26,817,143,919,66,90,727,228,9Словаччина27,317,044,39,49,51,820,836,9Литва25,015,040,024,17,30,131,528,5Румунія29,017,346,38,49,61,119,134,6ЄС-27
Джерело: Taxation trends in the European Union. Data for the EU Member States and Norway// Eurostat Statistical books. 2007ed. P.239, 241, 249, 251, 253, 255, 256.
Найбільшим успіхом податкової гармонізації можна вважати зближення параметрів розподілу ВВП ЄС-27 у розрізі непрямого оподаткування. Хоча з огляду на національні відмінності офіційного і реального ВВП, доречно говорити лише про зближення формальних параметрів. Податковій конвергенції сприяло таке: прагнення кожної країни використати фіскальні можливості непрямого оподаткування для забезпечення надійної фінансової бази функціонування держави, вимоги керівних органів ЄС щодо встановлення стандартної ставки ПДВ на рівні, не нижчому 15%, рекомендації обмежити перелік підакцизних товарів алкогольними напоями, тютюновою продукцією та енергоносіями, а також уніфікація митного оподаткування інтегрованого ринку [9, 38]. Динаміку питомої ваги податків на споживання у ВВП можна простежити з рисунку 2.1.
Протягом останніх років в ЄС спостерігається тенденція зростання частки податків на споживання в структурі загальних податкових надходжень. Передумовою таких змін можна вважати високі частки податків на споживання нових держав ЄС, де податкові надходження від них є традиційно вищими: з перших 11 держав рейтингу лише П