Гармонізація оподаткування у країнах Євросоюзу
Доклад - Экономика
Другие доклады по предмету Экономика
ем та їхньому зближенні виникла через необхідність вільного руху товарів, послуг, робочої сили і капіталів.
Початково необхідність в уніфікації податків виникали на рівні окремих держав. Зокрема, така проблема постала в Німеччині на початку XIX ст. після обєднання окремих земель. Із цього приводу К. Рау зазначив: … різноманітність оподаткування в різних частинах держави спричиняє багато незручностей. Воно перешкоджає рівномірному оподаткуванню жителів різних областей, ускладнює вище управління і вдосконалення податків, заплутує рахівництво і може навіть перешкоджати свободі відносин усередині держави [19, 301].
Особливо виразно орієнтація на гармонізацію та уніфікацію податкових систем виявилась у процесі створення єдиного європейського ринку. Положення про уніфікацію національних податкових систем і податкового законодавства багатьох європейських країн вперше було зафіксовано в Римському договорі від 25 березня 1957 р.
Поступово у процесі розвитку політичних та економічних процесів європейських країн сформувалась ідея створення території з єдиним податковим режимом. За основу втілення цієї ідеї взято два принципи, якими керуються країни ЄС: по-перше, національна податкова політика не має перешкоджати свободі руху товарів і осіб; по-друге, податкова політика держави не має суперечити загальним напрямкам податкової політики ЄС [20, 486].
Гармонізація не є повною уніфікацією всіх національних податкових систем. Вона характеризується лише як процес приведення у взаємну відповідність податкових систем різних держав світу. При цьому вважається, що основну роль у процесі гармонізації відіграють міжнародні договори, які дають змогу усувати подвійне оподаткування, а також невідповідність у непрямому оподаткуванні.
У сучасній економічній науці як напрями гармонізації податкових систем у межах інтеграційних процесів виділяють такі [6, 487]:
- гармонізація принципів побудови податкових систем;
- гармонізація структури податкових систем;
- зближення принципових підходів і механізмів податкового регулювання;
- гармонізація концепцій прямого і непрямого оподаткування на основі застосування загальних принципів, які регламентують порядок оподаткування за кожним із бюджетоутворюючих податків;
- єдині підходи до організації податкового адміністрування.
Процес гармонізації податків стикається з вирішенням двох протилежних за своєю суттю проблем. Сутність першої полягає у тому, що утворення єдиного внутрішнього ринку передбачає уніфікацію податкового законодавства. Особливо це стосується отриманого прибутку підприємств і доходів інвесторів, тому що тільки вирішення цієї проблеми дає можливість капіталу вільно пересуватися між країнами членами ЄС та уникнути барєрів, які стримують розвиток науково-технічної інтеграції та поширення найновіших досягнень науки, техніки та технології між державами. З другого боку, проведення гармонізації податків, його ставок, надання різних пільг по інвестиціях торкається внутрішньої політики держави, обєктивно зменшує розмір отриманих податків у дохідну частину бюджету держави. Крім того, зменшується вплив уряду держави на внутрішніх виробників. Тому вирішення цих проблем має велике значення.
Процес гармонізації здійснюється поетапно. Виділяють 5 основних етапів:
перший - визначення галузей законодавства, що вимагають гармонізації; виділення сфер і проблемних питань у рамках окремої галузі.
другий - проведення порівняно - правового аналізу національних податкових законодавств.
третій - узгодження переліку національних законодавчих і інших нормативно-правових актів, що підлягають гармонізації.
четвертий - синхронне прийняття гармонізованих актів податкового законодавства.
пятий - здійснення контролю над реалізацією рішень із питань гармонізації.
Важливою у процесі гармонізації є концепція безстороннього оподаткування, яку запропонував американський економіст Р.Л. Дернберг. Згідно з його концепцією, допускається встановлення системи таких безсторонніх норм оподаткування, які не змогли б діяти ні проти, ні на користь якого-небудь виду діяльності. Інакше кажучи, рішення про господарську діяльність та інвестування мають прийматись за принципами, не повязаними з оподаткуванням.
Ця концепція містить три основних правила [13, 40]:
неупередженість щодо експорту капіталу. Таке правило буде виконаним, якщо питання про оподаткування не впливає на вибір платника податків між інвестуванням у своїй країні чи за її межами;
неупередженість щодо імпорту капіталу. Податкова система відповідає цьому правилу, якщо всі діючі на ринку фірми обкладаються податком за однією ставкою;
національна неупередженість. Згідно з цим правилом, загальний прибуток з капіталу, який розподіляється між платником податків і бюджетом, має бути однаковим і не залежати від того, чи інвестований капітал у своїй державі чи за кордоном.
Міждержавна податкова гармонізація передбачає обмеження частини податкових повноважень держави-члена міждержавного угруповання. Такі обмеження проявляються у формі регламентації видів податків, меж встановлення їх ставок, способів справляння тощо. У свою чергу, держави-члени погоджуються на обмеження своїх фіскальних повноважень тією мірою, наскільки їх інтереси краще задовольняються на рівні угруповання, ніж на національному рівні. Втрату частини державних повноважень у сфері оподаткування можна розглядати