Встановлення на російському престолі династії Романових
Информация - История
Другие материалы по предмету История
Міністерство освіти і науки України
Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського
Інститут історії, етнології і права
Реферат
Встановлення на російському престолі династії Романових
Виконала: студентка І курсу А групи
Гладченко Ірина
Перевірила: Мазур І. В.
Вінниця 2009
ВСТУП
21 лютого 2013 року виповниться 400 років з дня обрання Собором усієї російської землі на царство першого царя з Дому Романових Михайла Федоровича. Під скіпетром Романових Московська держава перетворилась на могутню імперію та розкинулась від берегів Білого та Балтійського до Чорного морів, далеко за Кавказький хребет на південь, за Урал та Каспій на схід.
Романови старовинний російський дворянський рід. Родоначальником його вважається Андрій Іванович Кобила, батько якого (за найбільш прийнятою версією), Гланда-Камбила Дивонович, в хрещенні Іван, приїхав в Росію в останній чверті ХІІІ ст. з Литви або Прусії (ряд дослідників виводять походження Кобили з Новгорода). Про Андрія Івановича Кобилу (? 1351р.) залишилась лише одна літописна згадка: в 1347 р. великий князь Симеон Гордий посилав його в Твер за нареченою. В Кобили було пять синів, які стали родоначальниками багатьох боярських і дворянських родів:
- Семен Жеребцов, родоначальник Лодигіних, Коновніциних (пізніше графів) та згаслих родів Кокоревих та Образцових;
- Олександр Йолка, родоначальник Неплюєвих, Бобрикіних та Количевих;
- Василій Вантей, або Івантей був бездітним;
- Гавриїл Гавра також бездітний;
- Федір Кошка, родоначальник Романових, Шереметьєвих та згаслих родів Голтяєвих та Беззубцев.
В першому поколінні Андрій Іванович і його сини називались Кобилини. Федір Андрійович та його син Іван Кошкіними, син останнього Захарій Кашкіним-Захарїним. Його наступники відкинули прізвище Кошкіних та засвоїли лише прізвище Захарїних. З шостого коліна (Юрія Захарієвича) їх почали називати Захарїними Юрєвими.
Діти Петра Яковлевича і брата його Василія в 6, 7 і 8 колінах прозивались Яковлєвими, а з Романа Юрієвича Захарїними Романовими. Нащадик ж останнього називались просто Романови.
Рід Романових зявився на політичній арені в той час, коли в Московській державі правив перший цар Іван Васильович, прозваний в народі Грозним. Він вибрав собі в дружини Анастасію Романовну, дочку ближнього боярина Романа Юрійовича Захарїна. В рідного брата цариці Микити особливо відрізнявся старший син Федір своєю добротою та цікавістю. Внаслідок двірцевих інтриг при Борисі Годунові Федора Микитича було заслано в Антонієво-Сійський монастир, який знаходився в 165 верстах від Архангельська. За наказом царя Бориса Федора примусово постригли в монахи і назвали Філаретом. Дітей його Михайла і Тетяну відправили в Білоозеро. Михайла обрали царем саме через те, що він, хоч і не прямо, проте належав до царського роду.
Михайло Федорович
Смутное время, або, великая разруха Московского государства , як говорили в той час, продовжувалось близько десяти років. Країна лежала в руїнах. Населення країни різко скоротилось, більша частина орних земель була занедбаною і заросла лісом. Особливо постраждали центральні уїзди та колись квітуча Новгородська земля. В таких умовах було зібрано Земський собор, який був найбільш представничим за усю історію середньовічної Росії [Ш.М. Мунчаев, В.М. Устинов История России ст..85].В результаті царем було обрано 16-тирічного Михайла Романова, родича першої жінки Івана Грозного. Ця обставина як би створювала видимість продовження попередньої династії російських князів, так як привита Іваном Грозним народу віра в доброго законного царя глибоко і надовго вїлась в масову народну психіку.
Спочатку Михайло зовсім не хотів бути царем. Матір його, інокиня Марфа не хотіла бачити сина на престолі, а сам юний спадкоємець відповідав прохаючим послам съ великим гневомъ и плачем, що він не бажає бути государем. Марфа казала: Мой сын не въ совершенныхъ летах, да и Московского государства всякихъ чиновъ люди измалодушествовались: давъ свои души прежнимъ государям, не прямо служили.
За ствердженням Р.В. Скриннікова, цар Михайло був людиною посередніх можливостей і не мав ні досвіду, ні мудрості в керуванні країною. Династія закріпилась після того, як з польського полону в Москву повернувся батько Михайла Філарет. Насильно пострижений в монахи, він одержав від Лжедмитрія І сан митрополита. На відміну від свого сина, Філарет мав твердий характер та відзначався виключним честолюбством. Він відмовився повертатися в мир, але додав до свого титулу патріарха титул великого государя, який носили лише монархи.
На те, що фактично країною керував не офіційний цар, а Філарет, вказує такий цікавий факт. В девятнадцять років Михайло був обручений з Марією Хлоповою. Наречену забрали в Кремль, усе було приготованим до весілля. Хлопова подобалась нареченому, але не влаштовувала Салтикових, які владно розпоряджались в палаці. Одного разу, коли у нареченої сталася легка нудота, Салтикови оголосили, що вона невиліковно хвора і відправили бідолашну в Сибір разом з ріднею. Філарет доклав багато зусиль для того, щоб посватати для сина принцесу при датському чи шведському дворі, але вони не увінчались