Встановлення на російському престолі династії Романових
Информация - История
Другие материалы по предмету История
стравах при царю Олексію відігравав патріарх Никон. Його і обрав своїм наставником слабохарактерний цар. Никон заробив в народу беззаперечний авторитет. Коли в Новгороді та Пскові спалахнули повстання, Никон не злякався. Ледве почалась смута, він наклав анафему (церковне прокляття) на заколотників, назвавши поіменно головних бунтарів. В відповідь на це повстанці увірвалися в двір митрополита та почали лаяти його. Никон не злякався і продовжував повчати бунтівників. Така поведінка Никона закріпила довіру до нього Олексія.
Новий патріарх присвятив багато часу проведенню церковної реформи, але церковними справами він не обмежився. В 1654 р. Олексій відправився в військовий похід на Польщу, залишивши в Москві свого однорічного сина та дядька (вихователя) при ньому. Ним став князь Пронський, який в тому ж році і помер. Державні справи перейшли в руки великого государя Никона. Саме не нього Олексій поклав відповідальність за мобілізацію населення та утримання армії.
Загалом, опіка бояр добряче обридла Олексію Михайловичу. В листі до Никона він писав, що відправив у відставку старого палацового управителя і додавав: … а слово мое тепер в Дворце добре страшно и делается все без замедления. Патріарх Никон в усьому допомагав монарху для того, щоб закріпити в країні сильну самодержавну владу. Отримавши титул великого государя, Никон фактично почав виконувати функції правителя держави, що було неприпустимо для глави церкви. Але після повернення царя з походу його стосунки з Никоном зіпсувалися. Никон продовжував одноосібно розпоряджатися державними справами, незважаючи на присутність царя. Теократичні прагнення патріарха стали дратувати Олексія. Остаточний розрив між монархом та думою з одного боку та Никоном з іншого був викликаний не простим непорозумінням, а суперечкою про титул. Через бояр Олексій Михайлович а 1658 р. оголосив Никону, що забирає в нього титул великого государя. В відповідь владика покинув патріарший двір в Кремлі та відправився в монастир. Будучи в монастирі, Никон виступив з обґрунтуванням ідеї переважання духовної влади над миром. Владу патріарха він порівнював з денним світилом Сонцем, царську владу з Місяцем, який світить уночі. Не от царей начальство священства приемлется, но от священства на царство помазуются, - проголошував владика і закінчував свою думку словами, що священство царства преболе (вище авт.) есть. Таким чином, Никон рішуче порвав з візантійською ідеєю премудрої двійці, яка означала фактично повне підпорядкування церкві імператорської влади. Також Никон багато читав, вивчав старі книги. Там він знайшов зміни та розбіжності з грецьким текстом та почав потистояти російським іконописцям, які відступали від грецького канону в написанні ікон. Він увів київський спів замість давнього московського, увів небувалий звичай говорити проповіді на службі від себе. Коли Олексій Михайлович був з військом в поході, патріарх наказав провести в Москві обшук по хатах і забрати ікони нового зразка. В відібраних ікон випалювали очі і в такому вигляді носили їх по місту, проголошуючи указ, який загрожував важким покаранням тим, хто буде писати такі образи. Після цього невдовзі в Москві розпочалася морова виразка. Москвичі дуже захвилювалися. Потім сталось затемнення сонця. Після цього в народі почали казати: Мор и затмение кара Божия за нечестия Никона.Лише в 1666 р. царю вдалось скликати в Москві Вселенський собор. З обвинуваченням на адресу Никона виступив Олексій Романов. З Никона зняли зняли сан священника та відправили на Білоозеро.
Тишайшаго царя Олексія Михайловича сучасники вважали світлою особистістю.Він, за словами іноземця Лізека, …покорилъ себе сердца своихъ подданыхъ, которые столько же любятъ его, сколько благовеютъ перед нимъ. Його правилом було разсуждать людей в правду, всемъ равно та безпомощнымъ помогать. У своєму улюбленому селі Коломенському Олексій Михайлович усе життя будував розкішний палац, вів зразкове господарство, тішив себе соколиним полюванням, а вечорами розважався байками про минувшину та шахами. При Олексію Михайловичу Росія вступила в дипломатичні відносини з країнами Західної Європи: Англією, Голландією, Віднем, Венецією, Швецією та Данією. Коли померла перша жінка царя, Олексій Михайлович вступив в шлюб з Наталею Кирилівною Наришкіною. В 1672 р. 30 травня Наталя Кирилівна подарувала чоловікові сина Петра майбутнього імператора Петра І.
Олексій Михайлович помер на 47 році життя. Після нього залишилось від Милославської 6 дочок та двоє синів Федір та Іван, а від Наришкіної чотирирічний син Петро та 2 дочки.
Федір Олексійович
Федір Олексійович народився 30 травня 1661 р. Вихованець Симона Полоцького, царевич Федір складав вірші, був любителем наук, особливо математичних. В день нового 1675 р. Олексій Михайлович оголосив царевича Федора своїм наступником. Через рік після смерті Олексія Михайловича 18 червня Федір Олексійович вступив на царство.
Перша жінка царя Федора Агафя Семенівна, дочка дворянина Семена Федоровича Грушецького, через рік після взяття шлюбу, через три дні після народження сина віддала Богу душу. А через 10 днів, 21 червня, помер і новонароджений царевич Ілля.
15 лютого 1682 р. Федір Олексійович вдруге одружився з дочкою стольника Матвія Васильовича Апраксіна Марфою Матвіївною. В царській сімї велась боротьба між царицею Наталією Кирилівною Наришкіною, мачухою Федор