Встановлення на російському престолі династії Романових
Информация - История
Другие материалы по предмету История
а, та сестрами і тітками царя.
Бояри прийшли до висновку, що місництво лише загальмовує розвиток держави, тому вирішили подати царю челобитье объ уничтожении местничества. 12 січня 1682 р. цар скликав святковий збір духовенства, думи і виборних придворних чинів для обговорення челобития і сам почав говорити про недоліки місництва. Усі присутні одноголосно оголосили: …да погибнетъ въогне оное богоненавистное, враждотворное, братоненавистное и любовь отгоняющее местничество. Ті, хто були звинувачені в поновлені місництва, підлягали позбавлення чина та конфіскації майна.
Вперше в Московській державі була виражена думка про повне відокремлення громадянської влади від військової. Цей проект пропонував створення вечныхъ наместничествъ съ великороднымъ бояриномъ во главе. Крім цього, цар Федір хотіл розмежувати в усій державі землі для припинення тяжебъ и споровъ, але несподівана смерть завадила йому привести в виконання це важливе розпорядження.
Проти посилення розкоші Федір Олексійович встановив для кожного соціального прошарку не лише одяг, але й кількість коней для виїзду. Заборонено було носити дороге, особливо татарське вбрання; замість старовинних охабнем чоловіки повинні були носити каптани, а жінки шуби, тілогрійки та триухи, але не шапки. Боярам та думним людям надавалось право їздити літом в каретах, а взимку саньми, які запрягалися парою коней. В святкові дні бояри могли їздити в каретах та санях, запряжених четвериком, а на змовини та весілля шестериком. Стольникам, стряпчим і дворянина потрібно було їздити зимою в санях на одному коневі, а влітку верхи. За свідченнями іноземців, за царювання Федора Олексійовича в Росії виникли кінські заводи.
За Федора Олексійовича Кремль дуже прикрасили: на узвозі були посаджені гарні набережні сади, які огороджувала камяна стіна. В цих садах згодом було влаштовано по 6 оранжерейних палат, які опалювались печами. В останні дні царювання Федора Олексійовича було складено проект вищого училища або Греко-Латинської академії. Ціллю цього закладу була підтримка православя. В цій академії мали викладати діалектику та філософію природничу і праву.
Від природи цар не відрізнявся міцним здоровям та помер на 22 році життя. Був похований в Архангельському соборі.
Іоанн Олексійович
Іван Олексійович народився в Москві з 26 на 27 серпня 1666 р. він був пятим сином Олексія Михайловича. Цар Федір Олексійович, який так несподівано помер, не залишив заповіту, де було б сказано, хто стає правителем після нього. Патріарх Іоаким перед наближеними до царської родини сказав: Царъ Федоръ Алексеевич отошелъ въ вечное блаженство. Чадъ по нему не осталось, но остались братья его царевичи Иванъ и Петръ Алексеевичи. Царевичъ Иванъ шестнадцатилетенъ, но одержимъ скорбъю и слабъ здоровъемъ, царевичъ же Петръ десятирлетенъ. Изъ нихъ, двухъ братьев, кто будет наследникомъ российского престола, единый или оба будуть царствовать? Спрашиваю и требую, чтобы сказали истину по совести, какъ передъ престолом Божыимъ, кто же изречеть по страсти, да будеть тому жребий изменника иуды!. Ті бояри, які знаходились в палаті, запропонували: Это дело такое, которое должно быть решено всехъ чиновъ людьми.
На загальнонародних зборах люди підтримали кандидатуру Петра, проте царівна Софія запротестувала і, зіславшись на малолітство Петра, висунула кандидатуру Івана.
15 травня столицею поповзли чутки, що царевича Івана задушили. Стрілецькі полки, яких заохочувала Софія, в бойовому порядку увійшли в Кремль. В палаці було вирішено показати обох царевичів народу, що цариця Наталя і зробила. Стрільці хотіли було мирно розійтись, проте їх образила поведінка Михайла Юрійовича Долгорукого. Роздратовані стрільці вбили і Долгорукого, і інших бояр. Їх пошматовані тіла стрільці волочили по вулицям Кремля.
Після такої страшної розправи стрільці 18 травня проголосили царем Івана, а царівну Софію правителькою держави. Боярська Дума 26 травня вирішила, що Іван буде правити разом зі своїм малолітнім братом Петром. 26 червня обидва царя були вінчані на царство. Після закінчення смути та правління Софії у 1684 році Іоанн Олексійович на 18 році життя одружився з дочкою Єнісейського коменданта Парасковією Федорівною. В ній цар душі не чаяв, адже дружина була дуже гарна та добра. Софії ж з правительки забажалось стати самодержицею. Вона почала плести інтриги при дворі та налаштовувати стільців та Івана проти Петра. Проте Іван сам поступився владою Петру, вважаючи його достойним правителем. Так закінчилось тривладдя в Російській державі. Софію запроторили в монастир. Цар Іоанн Олексійович помер 29 січня 1696 року. З цього дня бере початок єдинодержавя Петра Олексійовича, прозваного згодом Великим.
ВИСНОВКИ
Таким чином, прослідкувавши зміну на російському престолі династії Романових, бачимо, що сходження їх на престол було досить важким та тривалим. Не раз проти Романових повставав народ, плели інтриги придворні та бояри, проте їм вдалося надійно закріпитися на царському троні. Перший з них, Михайло Федорович, прийшов до влади в часи великої смути в Російській державі, коли саме її існування стояло під загрозою. Я лише йому та його наступникам вдалося зберегти цілісність держави. Ба більше Романови не лише не допустили роздроблення Росії, а розширили її володіння. Не являючись прямими нащадками першого російського царя Іоанна ІV Грозного, усе ж ?/p>