Вплив фемінізму на сім'ю у сучасному суспільстві
Курсовой проект - Социология
Другие курсовые по предмету Социология
о в даний час‚ ситуація буквально "перекинулася": масштаби залученості жінок в економічне і політичне життя суспільства, відносність гендерний ролей, самостійність ідентифікації, поява і розвиток людини нової, сучасної формації, здатної пережити кризу і створити нове суспільство і т. ін., все це стає могутнім стимулом теоретичного дослідження сучасного суспільства.
2. Фемінізація сімї у сучасному суспільстві
2.1 Місце сімї у сучасному суспільстві
фемінізм сімя жінка родина
У 20-ті роки XX ст. американські соціологи дійшли висновку про зниження ролі сімї у життєдіяльності суспільства, ґрунтувався насамперед на підставі зниження дітонародження і зростання злочинності. Здавалося, що сімя перестала належно виконувати свої функції, особливо репродуктивну і виховну. У 60-ті роки за так званої "сексуальної революції", коли значно збільшилась кількість розлучень, стали говорити навіть про агонію сімї‚ як соціального інституту. Все це‚ давало підстави говорити про дезорганізацію сімї. Дещо пізніше аналогічні явища спостерігалися і в нашому суспільстві. [6‚ ст. 2]
Фундаментальне значення сімї здавна полягало у її посередницькій функції, яка зєднувала окрему людину із соціальною структурою суспільства. Так тривало аж до XX ст. Однак поступове відособлення, диференціація і спеціалізація діяльності соціальних інститутів започаткували процес ослаблення посередницької ролі сімї, звуження кола її функцій. Це було зумовлено частковою співучастю у реалізації сімейних функцій, перехопленням їх іншими соціальними інститутами, переміщенням за межі сімї важливих видів діяльності, які традиційно їй належали. Так, сімя перестала бути виробничим осередком, члени сімї часто харчуються за межами дому, все частіше вдаються до сфери послуг тощо, значну відповідальність за виховання дітей взяла на себе школа. [ 7‚ ст. 1 ]
Помітно вплинуло на дезорганізацію сімї промислове машинне виробництво, усунувши сімейне виробництво і залучивши членів сімї до сфери найманої праці. Цим було завершено руйнацію посередницької ролі сімї. В умовах індустріального способу виробництва благополуччя людини стало залежати не від сімї, а від індивідуальних досягнень особи в інших соціальних інститутах. За попередніх умов людині було важче прожити поза сімєю. Це стосувалось не тільки матеріальної, а й інших сфер життя, наприклад, сексуальної. У доіндустріальний період люди здебільшого мешкали у порівняно невеликих поселеннях, де позашлюбні сексуальні контакти легко виявлялися й осуджувалися. Паралельний процес поліпшення санітарно-гігієнічних умов життя і розвитку охорони здоровя значно знизив смертність, радикально трансформував структуру захворювань, які спричиняли смерть. З цього часу потреба в постійно високій народжуваності і багатодітності, які б компенсували високу смертність, стала не такою актуальною для самозбереження людства. Помякшилося ставлення до дошлюбних і позашлюбних стосунків, процедури розлучення тощо. В індивідуальних уявленнях про сімю починає переважати орієнтація на сексуальне партнерство, товаришування, на домашню кооперацію співіснування. Бажання стати матірю (батьком) відійшло на задній план, народження однієї дитини стало даниною одруженню, побутовому конформізму, оскільки жити "як усі" передбачало й народження дитини. Одночасно розростаються позасімейні орієнтації, розширюються можливості для мінімізації кількості дітей у сімї аж до бездітності. [12‚ ст. 3]
Скорочення кількості дітей у сімї зумовлено не стільки матеріальними труднощами, як конфліктом цінностей у суспільстві, конкуренцією пріоритетів, де цінність сімї та дітей девальвується, а перевагу отримують цілком інші інтереси, що розєднують сімю, руйнують сімейне "Ми" і збільшують "вартість" позасімейного "Я". Ослаблення почуття сімейного обовязку в усіх членів сімї у батьків перед дітьми, молодших перед старшими, у подружжя одне перед одним. Усе це постає у центрі сімейної дезорганізації і супроводжується ізоляцією кожного її члена. Зникають форми власне сімейного життя, його способу, замінюючись формами одиноко-комунального співіснування. Сімя сприймається‚ як зосередження безлічі справ, які вимагають сил, часу, нервів. Все частіше це призводить до її розпаду або формування неповної сімї з одним із батьків, адже у зазначених випадках мінімізуються затрати життєвої енергії індивідів. Неповна сімя з 12 дітьми, але з постійною відсутністю батька, матері, дітей вдома у звязку з перебуванням батьків на роботі, а дітей у дитячих закладах стають формами особистої свободи. Наявність трьох і більше дітей у сімї спричиняють відчуження від самого себе. Орієнтованість індивідуальних систем цінностей на позасімейні сфери діяльності все частіше асоціюється з перешкодою до особистого успіху. У радянському суспільстві названі процеси відбувалися взагалі у дуже несприятливих для сімї умовах: авральні "соціалістична індустріалізація", "колективізація" сільського господарства, ліквідація приватної власності та різних дрібних господарств, урбанізація породжували або посилювали кризові явища в сімї‚ що не могло не відбитися на сучасній українській сімї. Сучасні українські сім`ї дуже відрізняються від сімей початку минулого століття. За короткий час змінилося дуже багато: сімейні цінності, пріоритети. Багато сімей розпадається.