Вплив фемінізму на сім'ю у сучасному суспільстві
Курсовой проект - Социология
Другие курсовые по предмету Социология
? впливу на становище жінок і загалом гендерні відносини, були підказані сучасним фемінізмом.
Історично фемінізм розділяють на ряд течії: ліберальний, радикальний, психоаналітичний, антирасиський, марксиський, постмодерський та культурний.
Проте деякі дослідники‚ розділяють фемінізм на лише на дві течії: ліберальний та радикальний, а психоаналітичний, антирасиський, марксиський, постмодерський вважають лише напрямками радикального фемінізму.[К. Райт] Інші дослідники віддають перевагу лише тим напрямкам фемінізму‚ які склалися у 60-х роках XX століття це ліберальний, радикальний та марксистський (соціалістичний). [ 8‚ ст. 425 ]
На нашу думку, варто розглянути всі течії фемінізму адже всі вони скалалися історично і мають свої відмінності хоч і обєднані однією ціллю.
Радикальний фемінізм (зявився у кінці 1960-х років) основний ворог радикалок патріархат, який повинен бути знищений. При цьому жінки захоплять усі засоби репродукції, у тому числі виховання дітей, тому що чоловіки, допомагаючи виховувати дітей, роблять з синів майбутніх гнобителів жінок. Основним завданням вони бачать побудову нового, постпартріархального суспільства, де роль лідерів буде належати жінкам. [17‚ ст. 2 ]
Ліберальний фемінізм є найпоширенішим серед всіх напрямків фемінізму. Основні вимоги його ліквідація дискримінації жінок, законів, що обмежують їх права. Ліберальні феміністки прагнуть до рівності прав між чоловіками і жінками. Нерівність жінок є наслідком упередженості та неосвіченості, що можна подолати розвитком освіти та спеціально зорієнтованими урядовими реформами.
Марксистський фемінізм вбачає розбіжність між статями у степені доступності до суспільних ресурсів. Його прихильники стверджують, що дискримінація жінок вигідна капіталізму. Марксиські феміністки висловлюють ідею здобуття рівності через вихід на ринок праці. Вони аргументують це як звільнення від ролі домогосподарки яка підкоряється чоловіку і здобуття незалежності. [1‚ ст. 162 ]
Антирасистський фемінізм в його основі лежить уявлення‚ що життя "кольорових" жінок є надзвичайно складним, вони змушені кидати виклик расизму‚ сексизму і гнобленню закладеному у "білій культурі". Основною думкою цієї течії є те що фемінізм має базуватись на антирасистських ідеях, а не лише на боротьбі за права жінок.
Психоаналітичний фемінізм став популярний у 70-х роках XX сторіччя. Вбачає всі проблеми повязані з дискримінацією у вихованні. Представниці звернулися до доедіпального періоду життя дитини. Вихованням дитини займається в основному мати, що поступово призводить до формування у чоловіків підсвідомого прагнення не тільки позбутись залежності від жінки та відчуття страху перед всемогучою жінкою-матірю, а й підкорити собі жінку, забезпечити свою домінацію.
Постмодерніський фемінізм основною метою є руйнування стереотипів і відділення фізіологічних рис від соціальних. Він виник в наслідок критики класичного фемінізму і його ідеї. Перетворив фемінізм в методологію, яка критикує попередню наукову раціональність і обєктивність та заявляє, що вони обслуговують тільки суто чоловічу науку. Він також порушує проблему обмеженості знання, представленого в соціальній теорії виключно чоловіками, їх системою цінностей, чоловічим поглядом на світ.
Культурний фемінізм приділяє особливу увагу розходженням між жінками й чоловіками й підкреслює достоїнства жінок. Базовою ідеєю є матріархальний погляд на суспільство. Культурний фемінізм не зосереджений на політичній дії для досягнення рівних прав або знищення класового придушення жінок, вона спрямований на Індивідуальну самореалізацію за допомогою створення альтернативного стилю життя. Вважають жіночу культуру джерелом їхнього достоїнств, що ставить їх вище чоловіків, вони вважають‚ що можуть змінити суспільство, відтворивши цю культуру, замінивши агресивні цінності патріархату виховними цінностями жінок. [18‚ ст. 25]
Спільним для всіх напрямів є зосередження на проблемі пригнічення жінок, а відмінним підхід до зясування причин такого становища та бачення шляхів його подолання.
Актуалізація фемінізму стала опосередкованою реакцією на масове залучення жінок до виробничого, політичного і духовного життя сучасного суспільства. Питання про статус жінки в постіндустріальному суспільстві, який пропонується жінці в цьому суспільстві або може бути запропонований, став одним з центральних питань і адекватну відповідь на нього дав саме фемінізм.
В Україні феміністичний рух бере свій початок з XIX століття‚ він був зорієнтований не на цінності‚ які пропагував західноєвропейський Рух‚ а на національне визволення і підпорядкування жіночих вимог власне національній та державній ідеї. Проте після встановлення більшовицького режиму в Україні український жіночий рух не мав можливостей для свого розвитку. Незважаючи на це‚ розвязання проблеми суспільного рівноправя жінок і чоловіків у радянський період характеризувалося підвищенням їхнього освітнього та професійного рівня жінок‚ їхньою активною участю у науковому, літературно-мистецькому житті країни.
У сучасній Україні фемінізм‚ як виразилася Світлана Сененко у своїй статті "Лики українського фемінізму"‚ існує приблизно так само і на тих же засадах, що й український середній клас. Більше того, як показує історія західної демократії, фемінізм є "природною" ідеологією саме середнього класу. Принаймні і фемінізм, і гендерна проблема?/p>