Вплив особливостей педагогічних комунікацій на формування особистості молодшого школяра
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
, йому необхідно забезпечити собі емоційну безпеку.
Саме група однолітків стає для дитини тим своєрідним фільтром, через який він пропускає ціннісні установки батьків, вирішуючи, які з них відкинути, а на які орієнтуватися надалі.
У шкільні роки групи однолітків формуються по принципах підлоги, віку, соціально-економічного статусу родин, до яких належать діти. Граючи, дитина опановує важливими соціальними навичками. Ролі й правила "дитячого суспільства" дозволяють довідатися про правила, прийнятих у суспільстві дорослих. У грі розвиваються почуття співробітництва й суперництва. А такі поняття, як справедливість і несправедливість, упередження, рівність, лідерство, підпорядкування, відданість. зрадництво, починають знаходити реальний особистісний зміст.
Таким чином, молодший шкільний вік визначається важливою обставиною вступом дитини до школи. Нова соціальна ситуація посилює умови життя дитини й виступає як стрессогенна.
1.5 Вікові особливості в сприйнятті вербальних у невербальних компонентів у спілкуванні
Соціально-перцептивні здатності, у структуру яких входить і здатність до психологічної інтерпретації невербального поводження, є однієї з основних складових усієї відбивно-поведінкової взаємодії людини з людиною, групою людей.
Невербальна передача інформації зявляється в житті людини раніше, ніж вербальна комунікація. Уже в перші дні свого життя дитина вчиться сприймати емоційний стан своєї матері й часом реагує на такі нюанси в її настрої, які недоступні сприйняттю дорослих. Він опановує цією майстерністю, ще не вміючи говорити, мислити й розуміти мова. Для дитини емоційний стан його батьків має надзвичайно важливе значення. Він багато чого осягає, прислухаючись до голосів батьків, придивляючись до вираження їхньої особи, рухам і жестам. Він виробляє в собі постійну готовність шукати значимі сигнали у своєму оточенні. Ця готовність у ході спілкування може проявлятися навіть тоді, коли основний зміст комунікацій має інтелектуальний характер.
Потреба в емоційному контакті в першу чергу задовольняється при спілкуванні із близькими людьми. Дорослі, у яких у дитинстві не було тісного емоційного контакту з батьками, часто випробовують болісне почуття самітності. Те ж загрожує й заголубленій дитині, чиї бажання негайно виконуються. Він буде невзмозі навчитися співпереживати.
Спілкування дитини, що почала відвідувати дитячий садок, спирається на ті подання про людей, які сформувалися в нього в родині і яслах. Це ж стосується і невербального досвіду взаємодії. У молодшому дошкільному віці невербальне поводження дуже природнє й добре зрозуміле як однолітками, так і дорослими. Характерною рисою думки, що дошкільник висловлює про людину, є його крайня нестійкість, більша мінливість, яскраво виражена ситуативность. Більшу роль у виробленні "точки зору" на людей у дитини грають вигляд і поводження вихователя й взаємини між дітьми. Первісна ж оцінка людини багато в чому складається на основі думки авторитетного дорослого (батьки, знайомі).
З надходженням дитини в школу одним з головних обєктів пізнання стає поводження вчителя,дітей. З виходом спілкування школяра з іншими людьми за рамки навчання, в системі, що формується в його знання людей відбуваються нові важливі зміни. Змісту понять, що формуються в учня, про риси й сторони особистості істотно змінюється, розвивається вміння усе більше глибоке й правильно розшифровувати психологічний підтекст складних дій і вчинків і обєктивно оцінювати особистості в цілому. Постійна практика спілкування змушує школяра міркувати про вчинки й поводження людей; постійно спонукає до активного застосування знань, що формуються, у спілкуванні, і вона ж (практика) на кожному кроці показує дитині, які з його узагальнень і оцінок вірні, а який помилкові. До кінця молодшого шкільного віку чітко виявляється збільшення виділюваних у поводженні однолітка особливостей, дитина частіше зауважує сторони особистості, що раніше вислизали від його уваги.
Однак, в 5-класників у порівнянні з 1-класниками спостерігається падіння інтересу до деяких фактів поводження. Так само до 5-го класу значно розширюється ємкість подань дітей про різні сторони поводження однолітка.
Для підлітків, як раніше для молодших школярів, норми оцінки поводження як і раніше є найпершою підставою при оцінці вчинків, однак їхнє відношення до цих норм інше: якщо для молодших школярів роль цих норм майже абсолютна, то підлітки (особливо старші) ставляться до них більш гнучко, диференційовано, і намагаються зіставити їх з умовами виникнення вчинку. Найбільш істотним серед цих умов для підлітків виявляється відношення тих, хто становить їхнє оточення й особливо тих, хто для них представляє авторитет. Старші школярі роблять новий крок у пізнанні особливостей особистості кожного з тих людей, які входять у їх найближче й далеке оточення.
Отже, розвиток здатності до сприйняття невербальних компонентів у спілкуванні здійснюється в такий спосіб (від дитинства до підліткового віку): а) від психологічної інтерпретації окремих елементів невербального поводження до інтерпретації цілісного; б) від інтерпретації на основі жестів і міміки дій і станів партнерів до визначення їхніх якостей, відносин; в)від використання невербального поводження як засобу ідентифікації психологічних характеристик субєктів спілкування до оволодіння їм як засобом регуляції взаємин.
1.6 Розвито