Geum.ru

Вопросы на экзамен по международным отношениям и внешней политике

Информация - Экономика

Другие материалы по предмету Экономика

та іншими соціалістичними сусідами, на визнання існуючих кордонів та повоєнних реалій. До речі, ніхто з державних діячів ФРН, не закликав до силового повернення втрачених територій. На Сході він використовувався з метою залякування загрозою західнонімецького реваншизму, що давало підстави для зміцнення радянського контролю в соціалістичному таборі, а у випадку з Чехословаччиною в 1968 р. для прямого воєнного втручання у справи братньої країни.

У річищі нової східної політики з грудня 1969 р. до серпня 1970 р. проходили переговори між ФРН і СРСР, які завершилися підписанням 7 серпня 1970 р. Московського договору, що став конкретною реалізацією нового курсу ФРН. Одне з найважливіших його положень зафіксувала ст. 3, де було визнано, що мир в Європі можна зберегти тільки в тому випадку, якщо ніхто не зазіхатиме на сучасні кордони. Далі йшлося про відмову від територіальних претензій, від спроб вирішувати спори немирними засобами. Все це якнайкраще влаштовувало СРСР, бо означало примирення ФРН із розколом Німеччини, з існуванням НДР.

Принципове значення для справи розрядки міжнародної напруженості в Європі мала Домовленість про наміри сторін, яка була погоджена радниками делегацій СРСР і ФРН і спочатку вважалася конфіденційною. Згідно з Домовленістю, ФРН зобовязалася поважати державну цілісність і самостійність НДР і укласти з НДР міждержавний договір. Зрозуміло, що така поступка з боку ФРН була для неї найбільш болісною. Сторони домовилися також про одночасний вступ ФРН і НДР до ООН. Отже, йшлося про необмежене визнання НДР.

З вересня 1971 р. СРСР, Великобританія, США та Франція підписали чотиристоронню угоду про Західний Берлін. Цей документ складався з трьох частин. Згідно з угодою західні держави зберігали право тримати в Західному Берліні свої військові контингенти й використовувати всі транспортні шляхи з ФРН до Західного Берліна. Можливість нової блокади таким чином виключалась. Західний Берлін зберігав свій статус і не визнавався складовою частиною ФРН, хоча ФРН дістала право представляти інтереси населення Західного Берліна за кордоном, за винятком питань безпеки й статусу міста. Чотиристороння угода набрала чинності 3 червня 1972 р.

72. Доктрина Хальштейна

22 вересня 1955р. керівництво ФРН проголосило "доктрину Хальштейна", згідно з якою встановлення будь-якою країною дипломатичних відносин з "режимом зони" (НДР) віднині розглядалось як ворожий акт щодо ФРН, яка відповідатиме на такий акт розривом дипломатичних відносин. Це й було згодом зроблено відносно Югославії (1957), Куби (1963) та Занзібару (1964).

 

73. Заключний етап НБСЕ у Хельсинкі.

Заключний етап Наради з безпеки і співробітництва в Європі відбувся ЗО липня 1 серпня 1975 р. в Гельсінкі. Це була безпрецедентна до того зустріч найвищих керівників 33 європейських держава а також США й Канади. Саміт завершив свою роботу урочистим підписанням Заключного Акта НБСЄ, в якому фіксувалися домовленості, досягнуті з усіх питань порядку денного.

Стрижень Заключного Акта становила Декларація принципів, якими держави-учасниці керуватимуться у взаємних відносинах. Були закріплені такі принципи:

  1. Суверенна рівність, поважання прав, притаманних суверенітету. Наголошувалося, що йдеться про поважання всіх прав, притаманних суверенітетові. В Декларації було зафіксовано поважання права держав вільно вибирати й розвивати свої політичні, соціальні, економічні та культурні системи, а також право встановлювати свої закони та адміністративні правила.
  2. Незастосування сили або погрози силою.
  3. Непорушність кордонів. Державиучасниці НБСЄ визнали непорушними кордони одна одної, так само як і Кордони усіх держав у Європі, і зобовязалися утримуватися від будь-яких зазіхань на ці кордони як на момент підписання Заключного Акта, так і в майбутньому. Принцип непорушності кордонів було вперше в історії міжнародних відносин зафіксовано на багатосторонній основі
  4. Територіальна цілісність держав.
  5. Мирне врегулювання суперечок.
  6. Невтручання у внутрішні справи. Відповідно до цього принципу країни учасниці НБСЄ мають утримуватись від надання прямої чи непрямої допомоги терористичній, підривній або іншій діяльності, спрямованій на насильницьке повалення режиму іншої країни-учасниці.
  7. Поважання прав людини та основних свободу включаючи свободу совісті, релігії та переконань. У відповідності з проголошеним принципом держави-учасниці зобовязалися визнавати загальне значення прав людини та основних свобод
  8. Рівноправя та право народів розпоряджатися своєю долею. Виходячи з цього принципу всі народи світу мають невідємне право вільно визначати, коли і як вони того забажають, свій внутрішній та зовнішній політичний статус без втручання ззовні та здійснювати на власний розсуд свій політичний, економічний, соціальний та культурний розвиток.
  9. Співробітництво між державами. Цей принцип передбачав зобовязання державучасниць НБСЄ співпрацювати в усіх сферах у відповідності з цілями й принципами Статуту 00Н.
  10. Сумлінне виконання зобовязань за міжнародним правом. Останній з гельсінських принципів передбачав, що держави-учасниці мають сумлінно виконувати свої зобовязання, які випливають як із загальновизнаних принципів і но?/p>